– 3 травня, вул. С.Бандери. Дівчину (2004 р.н.) госпіталізували у стані середньої тяжкості до Львівської обласної клінічної лікарні. Подачу газу припинено.

– 5 травня, вул. Петра Франка, ймовірне отруєння трьох осіб, серед них двоє дітей (2011 та 2015 р.н.). Усіх госпіталізовано у стані середньої тяжкості.

Чадний газ утворюється, якщо горіння відбувається в умовах браку кисню. Він не має кольору, запаху чи смаку, тому його неможливо ідентифікувати без спеціальних приладів, але він може бути смертельним для людини і впливає організм навіть у невеликих концентраціях.

Чадний газ виділяється під час роботи:

• двигунів внутрішнього згоряння,

• дров’яних/газових/вугільних печей,

• портативних бензинових генераторів,

• камінів,

• газових водонагрівачів тощо.

Поширеними симптомами впливу чадного газу є головний біль, нудота, прискорене дихання, слабкість, відчуття втоми, запаморочення та сплутаність свідомості. Гіпоксія (сильний дефіцит кисню) внаслідок гострого отруєння чадним газом може навіть призвести до незворотних пошкоджень мозку або серця.

Якщо ви або ваші близькі підозрюєте у себе отруєння чадним газом:

– потрібно викликати швидку за номером 103;

– вийти або винести потерпілого на свіже повітря;

– покласти під голову подушку, розстебнути комір і пояс.

Найкраща допомога при отруєнні чадним газом в медичних умовах – довготривале вдихання кисню. Слід розуміти: реакція на отруєння чадним газом може розвинутися упродовж дуже короткого проміжку часу (навіть кількох хвилин). Люди, які сплять або перебувають у стані алкогольного сп’яніння, можуть отримати смертельне отруєння СО ще до появи симптомів.

Як уберегтися від отруєння чадним газом?

• Не залишайте ввімкнені газові прилади без нагляду.

• Для обігріву помешкання використовуйте лише призначені для цього прилади (до прикладу, не використовуйте газову плиту для обігріву приміщення).

• Регулярно перевіряйте газове обладнання, вентиляційні канали та димоходи на справність.

• У помешканні з пічним опаленням завжди відчиняйте заслінку в пічці чи комині.

• Не встановлюйте електровитяжку та газову колонку в одному приміщенні.

• Часто провітрюйте приміщення, в якому є газові прилади.

• Встановить прилад для визначення концентрації чадного газу.

• Не спалюйте нічого в пічці чи каміні, якщо до них не під’єднана вентиляція.

• Не використовуйте генератор чи будь-які бензинові двигуни на відстані менше 6 метрів від вікон, дверей чи вентиляційних отворів. Використовуйте подовжувач потрібної довжини, щоби тримати генератор на безпечній відстані.

Бережіть себе та своїх рідних!

30 квітня вночі надзвичайний заморозок 5-6 градусів;

01 травня вночі сильний заморозок 0-2 градуси.

ІІІ рівень небезпечності – червоний.

Така погода небезпечна для сільськогосподарських культур, пошкоджує квіти та зав’язь, що вимагає захисту рослин.

Як захиститися від заморозку:

– вкривати низькі рослини агроволокном або плівкою;

– створювати димові завіси на присадибних ділянках для утримання тепла;

– достатній полив ґрунту перед заморозком, оскільки волога земля повільніше втрачає тепло.

Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є: зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам’яті і головний біль; в окремих випадках можливі катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунку. Тривалий час ніяких ознак може й не бути, але потім поступово підвищується стомлюваність, слабкість, сонливість; з’являються головний біль, апатія й емоційна нестійкість; порушується мовлення, тремтять руки, повіки, а у важких випадках – ноги і все тіло.

Перша допомога при отруєнні парами ртуті:

– При важких гострих отруєннях негайно промийте шлунок водою з 20-30 гр. активованого вугілля.

– При гострих отруєннях вивести постраждалого із зони ураження, забезпечити повний спокій, потім госпіталізувати.

– При легкій, початковій формі, не контактувати зі ртуттю 3-4 тижні і забезпечити лікування в стаціонарних умовах.

Якщо в приміщенні розбито ртутний градусник:

– виведіть з приміщення всіх людей;

– відчиніть настіж усі вікна у приміщенні;

– максимально ізолюйте від людей забруднене приміщення, щільно зачиніть усі двері;

– захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов’язкою;

– негайно починайте збирати ртуть: збирайте спринцівкою великі кульки і відразу скидайте їх у скляну банку з розчином (2 г перманганату калію на 1 літр води), більш дрібні кульки збирайте щіточкою на папір і теж скидайте в банку. Банку щільно закрийте кришкою. Використання пилососу для збирання ртуті забороняється.

– вимийте забруднені місця мильно-содовим розчином (400 грамів мила і 500 грамів кальцинованої соди на 10 літрів води) або розчином перманганату калію (20 грамів на 10 літрів води);

– зачиніть приміщення після обробки так, щоб не було сполучення з іншими приміщеннями і провітрюйте протягом трьох діб;

– утримуйте в приміщенні, по можливості, температуру не вище 18-20°С для скорочення термінів обробки протягом проведення всіх робіт;

– вичистіть та промийте міцним розчином марганцівки підошви взуття, якщо ви наступили на ртуть.

Підготовка до наступного опалювального сезону є пріоритетом на рівні держави. Громади вже розробили та погодили з РДА плани стійкості, які включають:

– інженерно-технічний захист критичних об’єктів;
– розвиток власної генерації електрики та тепла;
– стабільну роботу систем життєзабезпечення, лікарень та шкіл;
– функціональність «Пунктів незламності» та захисних споруд.

Виконання цих заходів моніториться двічі на місяць через онлайн-системи, що дозволяє оперативно реагувати на потреби громад.

Начальник відділу з питань оборонної роботи та цивільного захисту Львівської РДА Сергій Пехник відвідав рятувальників, щоб подякувати за службу та передати нагороди:

11 грамот отримали представники загону «Жовківщина». Сьогодні він об’єднує 8 команд із чотирьох громад: Куликівської, Жовківської, Рава-Руської та Добросинсько-Магерівської.

Також відзначили фахівців місцевих команд із Жовтанецької ТГ (с. Колодно) та Новояричівської ТГ.

Окрім нагород, є і практична підтримка для підсилення стійкості підрозділів. Зокрема, передали генератор для пожежної команди села Гійче, що у Рава-Руській громаді. Це обладнання допоможе рятувальникам залишатися на зв’язку та працювати автономно за умов відсутності електроенергії.

Створення та розвиток таких команд у громадах — це про швидкість реагування та захищеність кожної оселі. Дякуємо нашим вогнеборцям за відвагу, професіоналізм та щоденне чергування.

Грамотами за професіоналізм та сумлінну службу нагородили членів місцевої Добровільної пожежної команди:

Іванну Гримак;

Михайла Ляницю;

Павла Сороку.

Також для потреб Добровільної пожежної команди передали генератор. Це допоможе підрозділу бути автономним та ефективно працювати навіть за умов відсутності електроенергії.

Добровільні пожежні команди – це необхідна опора для громади – люди, які в цивільному житті можуть мати різні професії, але у критичний момент стають пліч-о-пліч із фахівцями ДСНС, щоб оперативно загасити полум’я та зберегти майно і життя односельців.

Дякуємо вам за мужність та готовність прийти на допомогу в будь-який час. Нехай виїздів буде якомога менше, а кожна зміна минає спокійно.

Зі святом!

Сьогодні робота вогнеборця – це значно більше, ніж гасіння пожеж у побуті чи на природі. Це ліквідація наслідків обстрілів, розбір завалів та порятунок людей у надскладних умовах. Рятувальники щодня доводять: за професійною витримкою стоїть величезна відвага та готовність ризикувати собою заради інших.

Бачимо, як розвивається ця служба в наших громадах. Окремої поваги заслуговує розвиток добровільних пожежних дружин – коли мешканці самі зголошуються оберігати свій дім, не чекаючи допомоги здалеку. Це і є справжня стійкість.

Дякуємо вам за кожну врятовану оселю та кожне вбережене життя. Знаємо, що за вашим спокоєм і професіоналізмом стоять безсонні ночі та величезна відповідальність перед людьми. Дякуємо за вашу стійкість і за те, що ви є надійною опорою безпеки в районі, області та країні.

Бажаємо вам міцного здоров’я, витримки та, як кажуть у вашій професії, «сухих рукавів». Нехай викликів буде якнайменше, а кожен виїзд завершується успішним поверненням додому.

З професійним святом!

З повагою, Павло Грабський

Шановні громадяни!

Вдома під час приготування паски та різноманітних святкових страв слід обережно поводитися із газовими та електричними побутовими приладами, аби не призвести до пожежі на кухні. Проявляйте особливу пильність та обережність при використанні свічок – тримаючи свічку в руках, слідкуйте за тим, щоб вогонь не потрапив на власні або чужі речі, які можуть миттєво спалахнути. Під час освячення паски, подбайте про те, аби запалена свічка не торкалася поліетилену або кошика. Ознайомтеся з планом евакуації на випадок виникнення пожежі та місць розміщення первинних засобів пожежогасіння (вогнегасників, пожежних щитів, води, тощо). Прослідкуйте, щоб діти перебували під наглядом дорослих та не бавилися з вогнем. Встановлюючи свічки і лампадки вдома, подбайте, щоб поруч з ними не було легкозаймистих матеріалів (штор, святкових декорацій тощо) та не залишайте їх запаленими без нагляду.

Шановні настоятелі церков та храмів!

Утримуйте у належному протипожежному стані приміщення та будівлі, забезпечуйте виконання елементарних заходів попередження виникнення пожеж та надзвичайних ситуацій під час проведення служб у Великодні свята. Звертаємо вашу увагу на забезпеченість первинними засобами пожежогасіння у місцях проведення масових заходів (вогнегасниками, відрами з водою та піском), проведення додаткових інструктажів з питань пожежної безпеки з відповідальними працівниками. Особливу увагу слід приділити стану електрогосподарства, системам опалення, а також місцям встановлення свічок. Звертаємо вашу увагу на стан шляхів евакуації та евакуаційних виходів з приміщень та будівель: під час проведення заходів у приміщеннях не допускати їх захаращення та утримувати вільними і відчиненими. Не залишайте без нагляду у приміщеннях запалені свічки, не перенавантажуйте електромережу, не застосовуйте тимчасові ділянки електромережі, не прокладайте електромережі поверхнею горючих основ. Будьте обережними з відкритим вогнем. Розташуйте свічки подалі від занавісок, гардин та інших горючих предметів. Під час церковних служб та проповідей у період святкування Великодня звертайте увагу населення на дотримання правил безпеки життєдіяльності.

У разі виявлення ознак пожежі (горіння) кожний громадянин зобов’язаний:

• негайно повідомити про це за телефоном 101. При цьому необхідно назвати місцезнаходження об’єкта, вказати місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

• вжити (за можливості) заходів щодо евакуювання людей, гасіння (локалізації) пожежі первинними засобами пожежогасіння та збереження матеріальних цінностей;

• у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби.

Бережіть себе та своїх близьких!

– 07 квітня пориви північно-західного вітру 15-20 м/с. Вночі та вранці місцями на поверхні ґрунту та в повітрі заморозки 0-30.

– 08-09 квітня вночі та вранці сильний заморозок 0-50.

Закликаємо без потреби не виходити з дому. У випадку якщо негода застала вас в дорозі уникайте поруч високих дерев, нестійких конструкцій та ліній електропередач, зайдіть в найближче приміщення (магазин, аптека тощо). Бережіть себе.

Найпоширеніші види мін.

Протипіхотні фугасні міни.

Це невеликі предмети з пластику. Їх використовують для ураження живої сили противника через силу вибуху міни. Принцип дії — нажимний. Потрібно наступити, тоді вона спрацює. Ураження буде залежати від типу міни, але частіше це ураження кінцівок.

Особливу небезпеку становить міна “Метелик” (також її називають “Пелюстка”, — ред.). Ці міни розміром у 12 сантиметрів і вагою близько 80 грамів кожна розкидають із касетних боєприпасів. Вони розриваються або при контакті, або мають часовий детонатор, тобто елемент самоліквідації. Через кілька годин міна може самостійно вибухнути.

Протипіхотні осколкові міни.

Осколкові міни на відміну від фугасних уражають не силою вибуху, а уражаючими елементами в корпусі міни. Їх закопують у ґрунт або маскують на дереві. Вибухають такі міни, якщо зачепити натягнутий дріт або якщо їх активують дистанційно. Дія ураження може бути і спрямованою (уламки вилітають з одного боку міни), і круговою (розлітаються на 360 градусів).

Одна з найнебезпечніших осколкових мін — ОЗМ-72. За розміром вона, як літрова банка. Важить 5 кілограмів. Усередині має 2400 осколків, які розлітаються на 50 метрів. Людина зачіпає розтяжку, міна вистрибує на висоту 1 метр через “вишибний” заряд і тоді розривається корпус. Шансів вижити майже немає.

Протитранспортні (протитанкові) міни.

Протитранспортні міни також закопують у землю або залишають на поверхні. Вибухають вони від ваги у 120 кілограмів і більше. Та торкатися таких предметів в жодному разі не можна.

Часто під протитранспортні міни можуть встановлювати протипіхотні. У разі вибуху — шансів вижити практично немає.

Саморобні вибухові пристрої .

Цей тип боєприпасів важко розпізнати. Їх маскують у якісь побутові речі, встановлюють в автомобілях, закріплюють всередині будинків, приховують у іграшках, таким чином щоб вони не викликали підозру, але викликали інтерес. Принцип дії довільний. Противник часто використовує саморобні вибухові пристрої та міни-пастки в умовах воєнних дій.

Що робити, якщо натрапили на боєприпас чи міну?

Зупиніться, нічого не чіпайте. Зберігайте спокій, уникайте паніки. Запам’ятайте місце виявлення предмета.

Попередьте про виявлений предмет осіб, які поруч.

Якщо ви, або люди навколо виконують якісь роботи – негайно припиніть їх.

Відійдіть самі і відведіть людей поруч якнайдалі (не менше 100 м) від знайденого предмета. Водночас відходити необхідно тим самим маршрутом (бажано слід у слід), яким ви прийшли. Якщо відходить група людей, то рухатися необхідно колоною по одному й так само, слід у слід.

Повідомте про виявлення підозрілого предмета в правоохоронні органи і спеціальні служби за телефонами 101 та 102 (повідомлення необхідно робити без поспіху, чітко, із зазначенням точної адреси (орієнтирів) місця знаходження вибухонебезпечного предмета).

По можливості до прибуття правоохоронних органів, або спеціальних служб вживайте заходів щодо недопущення до небезпечної зони сторонніх людей.

Забороняється:

1. Торкатися знайденого предмета, пересувати його, або робити з ним будь-які інші дії, особливо намагатися розібрати, або знешкодити його.

2. Проводити будь-які роботи біля знайденого предмета, особливо ті, які можуть викликати навіть незначне коливання ґрунту.

3. Палити, користуватися запальничками, а також іншими джерелами відкритого вогню і предметами, які можуть його утворювати.

4. Користуватися радіоелектронними пристроями (мобільними телефонами, пультами дистанційного керування, сигналізацією автомобілів тощо).

5. Заливати предмет рідинами, засипати ґрунтом, намагатися чимось накрити, або здійснювати інші дії на нього: звукові, світлові, теплові, механічні та ін.

6. Допускати скупчення людей безпосередньо поруч зі знайденим предметом.

7. По можливості до прибуття правоохоронних органів, або спеціальних служб вживайте заходів щодо недопущення до небезпечної зони сторонніх людей.

Також рекомендуємо пройти симулятор «Протимінна безпека» призначений для перевірки ваших знань щодо безпечної поведінки у випадку зіткнення з мінною загрозою та вибухонебезпечними предметами за посиланням: https://osvita.diia.gov.ua/simulators/mine-safety

Найпоширеніші види мін.

Протипіхотні фугасні міни.

Це невеликі предмети з пластику. Їх використовують для ураження живої сили противника через силу вибуху міни. Принцип дії — нажимний. Потрібно наступити, тоді вона спрацює. Ураження буде залежати від типу міни, але частіше це ураження кінцівок.

Особливу небезпеку становить міна “Метелик” (також її називають “Пелюстка”, — ред.). Ці міни розміром у 12 сантиметрів і вагою близько 80 грамів кожна розкидають із касетних боєприпасів. Вони розриваються або при контакті, або мають часовий детонатор, тобто елемент самоліквідації. Через кілька годин міна може самостійно вибухнути.

Протипіхотні осколкові міни.

Осколкові міни на відміну від фугасних уражають не силою вибуху, а уражаючими елементами в корпусі міни. Їх закопують у ґрунт або маскують на дереві. Вибухають такі міни, якщо зачепити натягнутий дріт або якщо їх активують дистанційно. Дія ураження може бути і спрямованою (уламки вилітають з одного боку міни), і круговою (розлітаються на 360 градусів).

Одна з найнебезпечніших осколкових мін — ОЗМ-72. За розміром вона, як літрова банка. Важить 5 кілограмів. Усередині має 2400 осколків, які розлітаються на 50 метрів. Людина зачіпає розтяжку, міна вистрибує на висоту 1 метр через “вишибний” заряд і тоді розривається корпус. Шансів вижити майже немає.

Протитранспортні (протитанкові) міни.

Протитранспортні міни також закопують у землю або залишають на поверхні. Вибухають вони від ваги у 120 кілограмів і більше. Та торкатися таких предметів в жодному разі не можна.

Часто під протитранспортні міни можуть встановлювати протипіхотні. У разі вибуху — шансів вижити практично немає.

Саморобні вибухові пристрої .

Цей тип боєприпасів важко розпізнати. Їх маскують у якісь побутові речі, встановлюють в автомобілях, закріплюють всередині будинків, приховують у іграшках, таким чином щоб вони не викликали підозру, але викликали інтерес. Принцип дії довільний. Противник часто використовує саморобні вибухові пристрої та міни-пастки в умовах воєнних дій.

Що робити, якщо натрапили на боєприпас чи міну?

Зупиніться, нічого не чіпайте. Зберігайте спокій, уникайте паніки. Запам’ятайте місце виявлення предмета.

Попередьте про виявлений предмет осіб, які поруч.

Якщо ви, або люди навколо виконують якісь роботи – негайно припиніть їх.

Відійдіть самі і відведіть людей поруч якнайдалі (не менше 100 м) від знайденого предмета. Водночас відходити необхідно тим самим маршрутом (бажано слід у слід), яким ви прийшли. Якщо відходить група людей, то рухатися необхідно колоною по одному й так само, слід у слід.

Повідомте про виявлення підозрілого предмета в правоохоронні органи і спеціальні служби за телефонами 101 та 102 (повідомлення необхідно робити без поспіху, чітко, із зазначенням точної адреси (орієнтирів) місця знаходження вибухонебезпечного предмета).

По можливості до прибуття правоохоронних органів, або спеціальних служб вживайте заходів щодо недопущення до небезпечної зони сторонніх людей.

Забороняється:

1. Торкатися знайденого предмета, пересувати його, або робити з ним будь-які інші дії, особливо намагатися розібрати, або знешкодити його.

2. Проводити будь-які роботи біля знайденого предмета, особливо ті, які можуть викликати навіть незначне коливання ґрунту.

3. Палити, користуватися запальничками, а також іншими джерелами відкритого вогню і предметами, які можуть його утворювати.

4. Користуватися радіоелектронними пристроями (мобільними телефонами, пультами дистанційного керування, сигналізацією автомобілів тощо).

5. Заливати предмет рідинами, засипати ґрунтом, намагатися чимось накрити, або здійснювати інші дії на нього: звукові, світлові, теплові, механічні та ін.

6. Допускати скупчення людей безпосередньо поруч зі знайденим предметом.

7. По можливості до прибуття правоохоронних органів, або спеціальних служб вживайте заходів щодо недопущення до небезпечної зони сторонніх людей.

Також рекомендуємо пройти симулятор «Протимінна безпека» призначений для перевірки ваших знань щодо безпечної поведінки у випадку зіткнення з мінною загрозою та вибухонебезпечними предметами за посиланням: https://osvita.diia.gov.ua/simulators/mine-safety

Окрім безпосередньої загрози людському здоров’ю, спалювання листя і сухої трави завдає шкоду природі, призводить до руйнації верхнього ґрунтово-рослинного покриву, адже безпосередньо вигорають рослинні залишки та гинуть ґрунтоутворюючі мікроорганізми. В сухому листі й траві гинуть багато тваринок та корисних комах.

На природних луках, відкритих ділянках і газонах вогонь знищує насіння і коріння трав’янистих рослин, пошкоджує нижні частини дерев і кущів та верхні частини їх коріння. У лісогосподарських регіонах – це повне знищення лісу, яке супроводжується значними матеріальними втратами. Окрім того, лісові площі, понівечені полум’ям, відновлюються не за один рік, а впродовж десятків років.

Звертаємо увагу, що спалювати листя, траву та інше заборонено законом, зокрема ст. 27 Закону України «Про рослинний світ», ст. 20 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Відповідальність за спалювання залишків рослинності визначається ст. 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та передбачає штрафи – для громадян від 3000 до 6000 гривень, а для посадових осіб від 15 000 до 21 000 грн.

Пам’ятайте: вогонь не має почуття жалю, він не зупиняється перед межею сусіда чи будинком.

Щоразу, коли ви підносите вогонь до сухої трави, ви спалюєте не сміття – ви спалюєте нашу спільну безпеку, ресурси держави та майбутнє нашої землі.

Бути господарем – це дбати про те, що навколо, а не перетворювати світ на попіл.

У процесі забезпечення пожежної безпеки необхідно враховувати як характеристики самих будівель, приміщень, обладнання, речовин і матеріалів, що застосовуються, так і вищезгадані особливості людей, що там перебувають, кількість і підготовленість персоналу.

Основні вимоги пожежної безпеки для закладів охорони здоров’я містяться у Правилах пожежної безпеки в Україні, ДБН В.2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров’я», ДБН В.1.1.7:2016 «Пожежна безпека об’єктів будівництва», ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди», ДБН В.2.5-56-2014 «Системи протипожежного захисту».

Небезпека пожеж у закладах охорони здоров’я

Під час пожеж у закладах охорони здоров’я можливі:

• наявність категорії людей (хворих) з непередбачуваною поведінкою;
• виникнення паніки;
• наявність людей з обмеженими фізичними можливостями;
• наявність людей, у яких стресова ситуація може викликати погіршення здоров’я;
• наявність безперервних процесів (операцій, реанімаційних процесів тощо) та нетранспортабельних хворих;
• особливий (складний) план приміщень;
• велика завантаженість горючими матеріалами;
• розвинута система вентиляції й кондиціювання повітря;
• наявність великої кількості медпрепаратів на основі ЛЗР та ГР, горючої рентгенівської плівки, хімічних реактивів, балонів з газами тощо;
• наявність цінної та унікальної медичної апаратури;
• наявність обладнання з радіоактивними елементами;
• наявність бактеріологічних препаратів.

Небезпечні речовини

Однією з найнебезпечніших речовин, яка застосовується у медичних закладах, є кисень, що використовується як для безпосередньої допомоги хворим, так і в процесі проведення зварювальних робіт під час ремонтів, реконструкції, усунення аварійних ситуацій.

Кисень зазвичай зберігається і транспортується у газоподібному вигляді у сталевих балонах під тиском 150 атмосфер. З метою запобігання небезпечним помилкам під час наповнення та користування балонами, вони для різних газів фарбуються у різноманітні спеціальні кольори. Кисневі балони зовні фарбують у блакитний колір та роблять напис чорними літерами «КИСЕНЬ».

Подання кисню хворим має здійснюватися централізовано з установленням балонів (не більш ніж 10) за межами будинку закладу охорони здоров’я у прибудовах з негорючих матеріалів або з центрального кисневого пункту (коли кількість балонів понад 10). Допускається встановлювати один кисневий балон біля зовнішньої негорючої стіни зовні будинку закладу охорони здоров’я у металевій шафі. Центральний кисневий пункт слід розміщувати в будинку, що стоїть окремо, на відстані не менш ніж 25 м від будинку з постійним перебуванням хворих.

За відсутності централізованого постачання киснем порядок користування кисневими подушками визначається наказом (розпорядженням) адміністрації лікувально-профілактичного закладу.

В аптеках допускається зберігати не більше двох 40-літрових балонів з киснем, які повинні бути розміщені у вертикальному положенні у спеціальних пристроях та надійно закріплені.

У закладах охорони здоров’я забороняється:

1. Здійснювати подавання кисню у лікарняні палати за допомогою гумових та пластмасових трубок, а також трубопроводами, котрі мають нещільні місця у з’єднаннях.
2. Прокладати киснепроводи у підвалах, підпіллях, каналах, а також під будівлями й спорудами.
3. Зберігати в одному приміщенні кисневі балони та балони з горючими газами, а також карбід кальцію, фарби, мастила та жири.
4. Переносити балони на плечах та руках.
5. Під час перекочування балонів з киснем вручну братися за вентилі.
6. Зберігати й транспортувати балони без нагвинчених на їхні горловини запобіжних ковпаків.
7. Зберігати балони з пошкодженим корпусом (вм’ятинами, тріщинами, корозією тощо), а також з простроченим терміном періодичного огляду.
8. Зберігати балони з киснем у приміщеннях, які не є спеціальними складами балонів.
9. Допускати удари балонів один об одний під час навантаження, розвантаження і зберігання, падіння ковпаків та балонів на підлогу.
10. Перевищувати встановлені норми заповнення балонів.

В аптеках допускається зберігати не більше двох 40-літрових балонів з киснем, які повинні бути розміщені у вертикальному положенні у спеціальних пристроях та надійно закріплені.

Матеріали та речовини у коморах, аптечних складських приміщеннях необхідно зберігати за асортиментом, при цьому не допускається спільне зберігання ЛЗР з іншими матеріалами.

В аптеках, які розміщуються у будинках іншого призначення (у тому числі лікарняних корпусах), загальна кількість легкозаймистих та горючих медикаментів, реактивів не повинна перевищувати 100 кілограмів.

Архівосховища рентгенівської плівки місткістю понад 300 кг мають розміщуватися в окремо розташованих будинках. Якщо плівки менш ніж 300 кг, дозволяється розміщення архівосховища у приміщеннях будинків лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я, відгороджених протипожежними стінами та перекриттями 1-го типу.

Допускається зберігання плівок та рентгенограм за межами архіву, коли їхня кількість у приміщенні не перевищує чотирьох кілограмів. У цьому випадку плівки та рентгенограми необхідно зберігати у металевій шафі (ящику) не ближче ніж 1 м від опалювальних приладів. У приміщеннях, де встановлені такі шафи, не допускається палити та застосовувати електронагрівальні прилади будь-яких типів.

У лабораторіях, на постах відділень, у кабінетах лікарів та старших медсестер допускається зберігання не більше ніж 3 кг загальної кількості медикаментів і реактивів, що належать до ЛЗР та ГР, при цьому лише у шафах, що замикаються. Під час зберігання має враховуватись їхня сумісність.

Відстань між ліжками у лікарняних палатах має становити не менше 0,8 м, центральний основний прохід — не менш ніж 1,2 м завширшки.

Забезпечення безпеки та евакуації людей

Лікарні та інші заклади охорони здоров’я з постійним перебуванням хворих, не здатних самостійно пересуватися, повинні забезпечуватися ношами з розрахунку: одні ноші на 5 хворих та засобами індивідуального захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі з розрахунку на максимальну кількість хворих (стаціонар) та окремо для обслугового персоналу.

Відстань між ліжками у лікарняних палатах має становити не менше 0,8 м, центральний основний прохід — не менш ніж 1,2 м завширшки. Тумбочки, стільці та ліжка не повинні захаращувати виходи й проходи.

Адміністрація закладу охорони здоров’я зобов’язана щодня після закінчення виписки хворих повідомляти найближчий підрозділ Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту про кількість хворих, котрі перебувають у кожному будинку закладу охорони здоров’я.

Спільним наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.07.2012 р. № 1061/468/587/865, затверджений Порядок спільних дій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій та пожеж в організаціях, установах і закладах з цілодобовим перебуванням людей.

Спільні дії підрозділів ДСНС України і закладів забезпечуються у режимі повсякденної діяльності, а також у разі виникнення у закладах надзвичайної ситуації або пожежі.

З метою постійного моніторингу та своєчасного надання допомоги під час виникнення надзвичайної ситуації або пожежі заклади повинні надавати підрозділу ДСНС України, у районі виїзду якого вони розташовані, щодня до 22:00 уточнену інформацію щодо кількості осіб (пацієнтів) та обслугового персоналу, що перебуває у закладі.

Керівники закладів щороку до 1 січня зобов’язані надати до підрозділу ДСНС України, у районі виїзду якого розташовані заклади, таку інформацію:

• уточнені списки обслугового персоналу;
• номери телефонів чергового персоналу та охорони закладів, якщо така інформація є;
• зміни у цільовому або функціональному призначенні будівель, споруд і приміщень у них, якщо такі відбулися.

Інформація про закриття закладів або їхніх частин (у тому числі окремих приміщень), введення в експлуатацію нових закладів або їхніх частин (у тому числі окремих приміщень), призначених для цілодобового перебування людей, до підрозділу ДСНС України, у районі виїзду якого розташовані заклади, має подаватися невідкладно.

У разі виникнення надзвичайної ситуації або пожежі у закладі черговий персонал:

• негайно повідомляє про це підрозділ ДСНС України, вказавши при цьому місце розташування закладу, місце виникнення надзвичайної ситуації або пожежі та кількість людей, які перебувають у закладі;
• організовує евакуювання осіб (пацієнтів), що перебувають у закладі, насамперед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату, інвалідів з вадами зору та осіб із психічними захворюваннями й розумовою відсталістю із забезпеченням їх у разі потреби супроводом;
• визначає можливість відключення електроенергії й уживає заходів щодо її відімкнення за наявності такої можливості;
• за можливості розпочинає гасіння пожежі первинними засобами пожежогасіння та підручними засобами;
• вживає заходів щодо інформування осіб (пацієнтів) про виникнення надзвичайної ситуації або пожежі та попередження паніки (інформація подається спокійним тоном і в доступному форматі спілкування);
• організовує зустріч підрозділів ДСНС України та забезпечує їх безперешкодний доступ на територію закладу.

З прибуттям підрозділу ДСНС України до закладу під час виникнення надзвичайної ситуації або пожежі черговий персонал:

• надає старшому начальнику, який прибув на чолі підрозділу ДСНС України, інформацію про:
• місце вибуху, пожежі, завалу, обрушення конструкцій тощо;
• вжиті заходи з евакуювання осіб (пацієнтів), які перебувають на об’єктах, та відімкнення електроенергії;
• наявність приміщень, де відімкнення електроенергії неможливе (операційні, реанімаційні, дитячі інкубатори тощо);
• місця розміщення осіб (пацієнтів), які потребують евакуювання, їх кількість і транспортабельність;
• місця розташування (складування) небезпечних матеріалів (хімічних реактивів, балонів з газами, горючих рентгенівських плівок, медпрепаратів на основі легкозаймистих і горючих рідин тощо);
• наявність обладнання з радіоактивними елементами;
• місце зберігання бактеріологічних препаратів;
• бере участь в евакуюванні людей та майна, а у разі необхідності надає першу медичну (лікарську) допомогу постраждалим від надзвичайної ситуації або пожежі;
• забезпечує перевірку та санітарну обробку особового складу підрозділу ДСНС України, який виконував роботи у приміщеннях з бактеріологічними препаратами або в інфекційних відділеннях.

Після проведення заходів з евакуації осіб (пацієнтів), які знаходяться на цілодобовому перебуванні у закладі, черговий персонал проводить обов’язкову перевірку наявності таких осіб (пацієнтів), про результати якої невідкладно повідомляє підрозділ ДСНС України.

Забезпечення пожежної безпеки в організаціях, на підприємствах системи освіти України здійснюється згідно Кодексу цивільного захисту України (Закон України від 02.10.2012 №5403-VI), з Правилами пожежної безпеки України та Правилами пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України 15.08.2016 №974, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.09.2016 за №1229/29359.

Пожежна безпека – це стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Пожежа – неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі, знищує матеріальні цінності, створює загрозу для життя людей, тварин, негативно впливає на навколишнє природне середовище, виникає в основному з необережним поводженням з вогнем, порушенням правил і норм експлуатації електричних приладів та виробничого устаткування, самозайманням матеріалів (речовин), кліматичними чинниками.

Небезпечними факторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми, отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків і споруд.

Горіння – це процес окислення який супроводжується інтенсивним виділенням тепла і променевої енергії.

Повне горіння – при достатній або надлишковій кількості окислювача і при такому горінні виділяються нетоксичні речовини.

Неповне горіння – відбувається при недостатній кількості окислювача. При такому горінні утворюються продукти неповного згорання, серед яких є токсичні речовини (чадний газ, водень).

Горіння виникає, коли є горючі матеріали, кисень та джерело запалювання (іскра, відкритий вогонь, висока температура).

Головним завданням забезпечення пожежної безпеки в закладах освіти є захист та рятування людей (дітей) від впливу небезпечних факторів пожежі, якими супроводжується неконтрольоване горіння. У разі виникнення пожежі, дії працівників закладів, залучених до гасіння пожежі, мають бути спрямовані на створення безпеки людей, і в першу чергу дітей, їх евакуацію та рятування.

Керівники закладів та установ з метою забезпечення протипожежного режиму зобов’язані визначити обов’язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних осіб за пожежну безпеку окремих будівель, споруд та приміщень.

Також, вони повинні забезпечити розробку і затвердити орієнтований план евакуації учнів та вихованців у разі виникнення пожежі та порядок оповіщення учасників освітнього процесу, що встановлюють обов’язки і дії працівників на випадок виникнення пожежі. У кожному закладі та установі наказом чи інструкцією встановлюється протипожежний режим, що містить порядок утримання шляхів евакуації, використання побутових електронагрівальних приладів, проходження посадовими особами навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення.

У будівлях закладів та установ не дозволяється встановлювати грати та інші незнімні пристрої на вікнах приміщень, де перебувають учасники освітнього процесу, сходових клітках, у коридорах, холах та вестибюлях. У разі необхідності встановлення на вікнах приміщень грат, вони повинні розкриватися, розсуватися або зніматися.

Перед початком опалювального сезону теплові мережі, котли, калориферні установки , печі та інші прилади опалювання, котельні закладів та установ повинні бути ретельно перевірені та відремонтовані. Електричні мережі та електрообладнання, що використовуються у закладах та установах, та їх експлуатація повинні відповідати вимогам Правил улаштування електроустановок та Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів.

У разі забезпечення закладів та установ внутрішнім протипожежним водопостачанням, кожний пожежний кран-комплект має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за їх наявності). Внутрішні пожежні кран-комплекти періодично, але не рідше одного разу на шість місяців, мають піддаватися технічному обслуговуванню і перевірятися на працездатність шляхом пуску води, результати перевірок реєструються у спеціальному журналі технічного обслуговування.

Приміщення мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском. бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, лопатами, іншим пожежним інструментом. Місця розміщення первинних засобів пожежогасіння мають зазначатися у планах евакуації. Вогнегасники повинні встановлюватися у легкодоступних та видних місцях. Для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вживання необхідних заходів, наприклад, евакуація людей, виклик пожежно- рятувальних підрозділів, запуск систем димо- та тепловиділення, підпору повітря, пожежогасіння, приміщення закладів освіти обладнуються системами пожежної сигналізації. У разі виникнення пожежі дії працівників закладів та установ мають бути спрямовані на створення безпеки людей, в першу чергу дітей, їх евакуації та рятування. Працівник закладу та установи, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, різке підвищення температури в приміщенні тощо) зобов’язаний негайно повідомити у найближчий пожежно-рятувальний підрозділ. Задіяти систему оповіщення людей про пожежу, розпочати самому і залучити інших осіб до евакуації людей з будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуації, сповістити про пожежу керівника закладу. Під час проведення евакуації та гасіння пожежі необхідно з урахуванням обстановки, що склалася, визначити найбезпечніші евакуаційні шляхи і виходи до безпечної зони у найкоротший термін. Ретельно перевірити усі приміщення, щоб унеможливити перебування у небезпечній зоні дітей. Залишаючи приміщення або будівлі, що постраждали від пожежі, потрібно зачинити за собою всі двері і вікна.

Як не стати жертвою змії?

Оберіть одяг, який захистить від укусів, бажано носити штани із щільної тканини, які потрібно заправляти у взуття.

Ретельно перевірити місце відпочинку, перш ніж сісти десь на природі, змії полюбляють ховатись у старих пеньках, копицях сіна, під каменями чи стовбурами дерев.

Якщо побачили змію, не робіть різких рухів і не наближайтесь до неї, краще відійдіть вбік.

Не намагайтесь вбити чи зловити змію, вони не нападають першими, а агресивними стають лише у разі небезпеки. Якщо ви виявили змію недалеко від дому радимо звернутись до фахівців.

У разі укусу потрібно якнайшвидше потрапити до лікарні та отримати медичну допомогу, щоб уникнути ускладнень.

Як надати медичну допомогу при укусі, якщо лікарні поруч немає:

потрібно забезпечити мінімум рухів і спокій;

пити багато води;

зняти одяг, взуття або прикраси з кінцівки, яку вкусила змія;

обробити місце укусу антисептиком;

прикласти лід, обмотаний тканиною;

зафіксувати на місці уражену кінцівку у разі транспортування;

випити 1-2 таблетки від алергії.

Чого не можна робити у разі укусу змії?

Не висмоктуйте отруту, так ви можете отримати алергічну реакцію та набряк верхніх дихальних шляхів.

Не вживайте алкоголь.

Не накладайте джгутів.

Не припікайте рану.

Рекрутинговий центр працюватиме щоденно.

Контактний телефон +380668378354.

Це вже 5-ий ректрутинговий центр у місті Львові. Уже діють центр ректрутингу до Сил безпеки й оборони, рекрутингові центри батальйону «Вовки Да Вінчі», 103 бригади ТрО та штурмової бригади НГУ «Азов».

Зустріти кліща можна не тільки в лісі, парку чи сквері, а й на будь-якому газоні. Найчастіше вони сидять у траві, на висоті 20–60 см, і лише зрідка потрапляють на невисокі кущові рослини.

Кліщі можуть переносити збудників небезпечних захворювань людини і тварин, зокрема, кліщового енцефаліту, бореліозу (хвороба Лайма), а також хвороби Міямото.

Як уберегтися від кліщів.

• Подбайте про відповідне вбрання перед прогулянкою. Обирайте закрите взуття й одяг: найбільш безпечним буде одяг із довгими рукавами, світлого кольору, бажано вдягнути штани й заправити їх у шкарпетки, покривайте голову головним убором , закрийте шию.

• Перед прогулянкою для захисту скористайтеся спеціальним засобом, найчастіше у вигляді аерозолю, що відлякує кліщів. Обов’язково зверніть увагу на тривалість його дії та не забувайте використовувати повторно, коли час дії мине.

• Одразу після повернення додому огляньте близьких, дітей і себе, перевірте речі, які принесли з прогулянки.

• Якщо на природу брали домашнього улюбленця — його також слід оглянути на наявність кліщів.

•

Що робити, якщо ви виявили на тілі кліща.

• Одразу зверніться до лікаря – вам допоможуть витягнути кліща і проконсультують щодо подальших дій.

• Якщо поблизу немає лікаря, видаліть кліща самостійно. Для цього можна використовувати спеціальний пристрій для видалення кліщів, що продається у ветеринарних аптеках («кліщосмик»). Треба притиснути його до шкіри, підсунути під кліща, акуратно розхитати «кровопивцю» з боку в бік (адже хоботок надійно «зацементовано» в ранці слиною тварини), а тоді повільно викрутити нападника (крутити можна в будь-який зручний для вас бік).

• Якщо пристрою немає, зробіть це пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, або пінцетом чи петлею з нитки. Витягайте кліща повільно — без ривків!

• Важливо видалити кліща разом із хоботком. Якщо ж він відірвався, видаліть рештки стерильною голкою.

• Після видалення кліща ранку потрібно змастити антисептиком, а руки вимити з милом.

Що робити далі.

Видаленого кліща необхідно помістити у флакон, пробірку, іншу чисту посудину, покласти туди ж маленький шматочок травини та щільно закрити кришку. За направленням лікаря-інфекціоніста в лабораторній мережі здійснюють дослідження кліщів на наявність збудників.

Також протягом трьох тижнів спостерігайте за своїм станом: щоденно вимірюйте температуру тіла, а в разі її підвищення чи почервоніння на шкірі, яке продовжує збільшуватися, — негайно зверніться до лікаря.

Їх можна виявити на землі у лісі, на полі після розмиву ґрунту дощовими водами, а також на дні річок.

Під час перебування у землі від впливу вологи, взаємодії металу та вибухової речовини боєприпасу утворюються хімічні сполуки, які зовні мають вигляд білуватих порошкоподібних наростів.

Якщо вибуховий снаряд пролежала в землі десятки років і не вибухнула, це не означає, що вона безпечна. Вона стає більш небезпечною та може вибухнути від тертя, іскри чи удару.

Якщо ви натрапили на невідомі предмети, що схожі на вибухонебезпечні необхідно дотримуватись певних правил, щоб уберегти від небезпеки себе та оточуючих, а саме:

 не чіпайте, не рухайте знахідку;

 зафіксуйте точний час, коли вона була виявлена;

 відгородіть місце, де знаходиться підозрілий предмет;

 відведіть подалі людей від підозрілої знахідки;

 припиніть будь-які роботи в районі небезпечного місця;

 організуйте тимчасову охорону небезпечного місця до приїзду спеціально підготовлених фахівців та не допускайте туди сторонніх осіб;

 про знахідку вибухонебезпечного предмета необхідно терміново повідомити до служби порятунку за номером 101.

Запам’ятайте! Виявлений вибухонебезпечний предмет, не можна торкатися – це дуже небезпечно.

Знешкоджувати вибухонебезпечні предмети мають право тільки спеціально підготовлені фахівці піротехнічних груп, які пройшли фахову підготовку та мають практичні навички роботи з вибуховими речовинами та різноманітними боєприпасами.

При ожеледиці дотримуйтесь таких правил:

– обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони вкриті тонким шаром льоду. Крім того, вони можуть бути погано закріплені і перевертатися, що додає небезпеки травмувань.

– не прогулюйтесь біля самого краю проїжджої частини дороги та не перебігайте проїжджу частину дороги. Це небезпечно завжди, а на слизьких дорогах особливо. Можна впасти та потрапити на дорогу. В ожеледицю значно збільшується гальмівний шлях автомобілів, і падіння перед автомобілем, що рухається, може призвести до каліцтва або загибелі.

– намагайтесь уникати поїздок власним автотранспортом. Якщо поїздка необхідна то рухайтесь з малою швидкість (до 40 км/год), з включеним світлом фар, уникайте різких гальмувань, оскільки це може призвести до заносу транспортного засобу.