Сьогодні у доробку гуртка – вже не лише навчальні вправи. Світлана Антонюк вишила собі сорочку, а до Великодня – рушничок на кошик. Зеня Сподар вишила серветку. Два рушнички городоцьким швом вишила й директорка музею Ганна Кузбит. У 2025 році кожна з учасниць оздобила городоцькими візерунками торбинку – вже свою, повсякденну річ, а не музейний експонат. У гуртку склалася невимушена дружня атмосфера: учасниці охоче діляться порадами й допомагають одна одній розібратися зі складнішими елементами орнаменту.

Окрім вишивки, там розвивають й інші традиційні українські ремесла. Розпису писанок – техніки, що з давніх часів супроводжує Великдень і несе символіку оновлення та життя – учасниць навчає Любов Владика, вчителька Городоцького ЗЗСО № 3 імені Героя України Івана Бльока. Вона ж підбирає писачки, фарби та готує видуті яйця для роботи. А ще за її активної участі в гуртку освоїли плетення павуків і дідухів – оберегів, які здавна виготовляли на різдвяні свята, – та гердан із бісеру.

До занять гуртка часто долучаються й школярки Городоцького ЗЗСО № 3 та гості з інших закладів освіти. Для них це нагода не просто почути про городоцький шов, а взяти голку в руки і спробувати вишити перші стібки під наглядом досвідчених майстринь. Так спадщина переходить від покоління до покоління через живий приклад і практику.

Об’єкти нематеріальної культурної спадщини не консервуються під музейним склом, а продовжують жити в руках та пам’яті людей. Гурток при Городоцькому історико-краєзнавчому музеї завжди радо зустрічає нових гостей, охочих спробувати вишивання в цій унікальній техніці.

КУ “Городоцький історико-краєзнавчий музей” Городоцької міської ради

096 332 8050

kulturagorodok1@gmail.com

Адреса: м. Городок, вул. Б. Хмельницького, 2

Його дитинство пройшло у творчому середовищі сім’ї, пов’язаної з Львівською оперою – батько там співав у хорі, дядько був солістом, а тітка — концертмейстеркою. Спершу Богдан пробував вступити на хімічний факультет, але ще до свого 20-річчя вийшов на сцену Львівського театру імені Марії Заньковецької.

Богдан Ступка зіграв понад 50 ролей у театрі та більше сотні в кіно. Його дебют на екрані у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» та глибокі образи гетьманів Мазепи, Хмельницького й Брюховецького залишились в пам’яті багатьох глядачів.

Богдан Сильвестрович очолював Міністерство культури і мистецтв, керував театром Франка в Києві та очолював міжнародні кінофестивалі. Отримав звання Героя України та багатьох інших нагород. Вже 10 років у Народному домі Куликова працює музей-кімната, де зберігають пам’ять про його життя та творчість.

Він завжди жив мистецтвом і вважав, що людська душа завжди залишається молодою, а старіє лише її тіло.

Серед учасників було п’ять громад Львівського району: Давидівська, Городоцька, Мурованська, Оброшинська та Глинянська. Три з них є носіями об’єктів нематеріальної культурної спадщини: городоцького шва, глинянського килимарства та створення Різдвяної звізди у Гамаліївці. Загалом у Національному переліку об’єктів НКС уже 12 представників Львівщини і, як повідомив очільник області Максим Козицький, найближчим часом очікується додавання ще чотирьох.

Формат фестин поєднав сценічні виступи народних колективів, презентаційні локації громад та конкурс борщу – кожна делегація готувала власний варіант української традиційної страви за родинними чи місцевими рецептами. Концерт пройшов за участі оркестру Національної академії сухопутних військ, а глядачам представили телепроєкт «Відома/Невідома Львівщина» від ТРК «Перший Західний».

Давидівська громада гостинно прийняла делегації на власній території – саме історико-культурний заповідник «Древній Звенигород» став майданчиком фестин, де кожна з громад-учасниць облаштувала свій презентаційний куточок. Серед творчих колективів громаду представив фольклорний ансамбль «Берегиня» Народного дому села Звенигород із піснями «Ой ти, дівчина, ой ти…» та «Пливе качка».

Городоцька громада зварила борщ на верещацькому квасі з лісовими грибами, запеченим хроном, часником та яблуком, а до частування Народні доми сіл Мавковичі та Артищів передали домашні пампушки. На сцені громаду представив народний жіночий вокальний ансамбль «Берегиня», який виконав лемківську пісню «Дам я яловицю» в обробці Кос-Анатольського та «За любов і волю» на слова і музику Василя Радченка.

У борщі Мурованської громади традиційний рецепт доповнили яблуком, а до приготування долучилась волонтерська спільнота села Муроване. Зі сцени громаду представляв народний аматорський вокальний ансамбль «Намисто» з піснями «Ой у гаю при дунаю» та «Пісня буде поміж нас» на слова і музику Володимира Івасюка.

Оброшинська громада також приготувала у Звенигороді свій власний автентичний та духмяний борщ. А на сцені виступив народний аматорський колектив «Конопничанка» Народного дому села Конопниця з піснями «Ой у лузі червона калина» та «Ой у лісі, на полянці».

Завершальним у концертній програмі колективів громад став виступ Глинянської громади – двох колективів Народного дому села Куровичі. Вокальний ансамбль «КолоСина» виконав пісню «Ой, по горі роман цвіте» на слова Тараса Шевченка та музику Ігоря Пелеха, а народний хор «Колос» представив «В’язанку патріотичних пісень». До частування громада привезла борщ якторівських «Бджілок» – варіант із копченими свинячими ребрами та квітковим медом, підбитий домашньою сметаною, у парі з паляницями з маком, печеними без олії.

Дякуємо кожній громаді, яка того дня гідно представила Львівський район – за пісню, борщ і турботу про спадщину, яку важливо берегти.

Це був день, коли історія зустрілася із сьогоденням. Захід приурочили до 135-річчя від дня народження Євгена Коновальця – видатної постаті, чий слід залишився в історії цього патріотичного села. Назва ж фестивалю символічно відгукується до місцевої боївки «Буй-Тур».

Що вдалося зробити спільними зусиллями:

зібрати 49 300 грн під час концертної програми, благодійному ярмарку та аукціоні «Разом до Перемоги» для місцевих воїнів.

Відкрити оновлений Народний дім. Це стало можливим завдяки фінансовій підтримці небайдужого мецената-земляка.

Вшанувати пам’ять. Провели урочисту ходу «Шлях Незламних», відкрили історичну виставку та освятили новий пам’ятний стенд на «Території Незламних».

Дякуємо кожному і кожній, хто став частиною цього дня: організаторам, волонтерам, митцям та всім гостям. Не просто зберігаємо свою культурну пам’ять, а підтримуємо тих, хто творить історію України сьогодні.

Директорка музею Ганна Кузбит роками популяризує городоцьку вишивку – проводить екскурсії та творчі майстерні для дітей і освітян, розповідає про унікальність техніки журналістам, які приїжджають до Городка, і, за словами колег, здатна годинами говорити про музейні експонати та історію краю.

Частина колекції городоцького шва з’явилась завдяки ініціативній групі, створеній при музеї: у результаті пошукової роботи вдалося віднайти фрагменти сорочок, прикрашених городоцьким стібом, які роками зберігали в родинах городківчан – Ганни Пилат, Любові Мартин, Катерини Гедз, Стефанії Столярчик та Олега Божика. Городківчанка Мирослава Михалевич передала музею хустку «Весільний серпанок», оздоблену городоцьким швом, якій понад 130 років, а понад сторічну сорочку подарував земляк Роман Горак – дослідник творчості Івана Франка та лауреат Шевченківської премії.

У 2023 році ініціативна група при музеї отримала грант Українського культурного фонду на пів мільйона гривень для підтримки та популяризації городоцького шва. У межах проєкту провели вісім майстер-класів – їх вела вишивальниця Галина Рожак – а також видали журнал-альбом з описом і фотографіями старовинної вишивки віком понад сто років та оцифрували речі, вишиті городоцьким стібом.

Окремо в музеї згадують Лесю Зиньчак – вважають, саме завдяки її роботі шов і відродився, адже вона навчала техніки цілу спільноту вишивальниць. Спільно з Центром професійного розвитку педагогічних працівників Леся розробила програму-модуль «Технологія виготовлення вишитих виробів. Городоцький шов», яку рекомендовано впроваджувати в освітніх закладах.

Городоцький шов сьогодні живе не лише в стінах музею – довкола нього склалася ціла спільнота вишивальниць, дослідниць і популяризаторок, кожна з яких додає йому нову аудиторію. Тетяна Куцир, наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України, роками досліджує історію та символіку шва, повертаючи йому науковий контекст. Майстриня Анна Кривошей з Броварів вишиває Городоцьким швом, але у нетиповій для традиції зелено-синій гамі – доказ того, що техніка живе й розвивається. До Городка також приїжджала викладачка Дрогобицького університету, майстриня з народної вишивки Галина Ліщинська – проводила тут майстер-класи з оволодіння технікою городоцького стібу. У Львові до популяризації долучилась Майстерня Магди Дзвін, що досліджує та реконструює традиційне українське вбрання з різних регіонів. Своїми курсами та лекціями про вишивку до подібних технік привертає увагу і Леся Демчук.

Одним із результатів цієї спільної роботи став гурток при музеї, де вишивку в техніці Городоцького шва зараз опановують десятеро учасників. Про те, як проходять заняття і хто в них бере участь, – у наступному дописі.

КУ “Городоцький історико-краєзнавчий музей” Городоцької міської ради

096 332 8050

kulturagorodok1@gmail.com

Адреса: м. Городок, вул. Б. Хмельницького, 2

Городоцький шов (стіб)

Техніка вишивки, що побутувала на території Городоччини – у Городку, Черлянах, Керниці, Добрянах, Жовтачах, Вовчухах, Бартатові. Через складність та високі часові затрати на виконання у першій половині XX століття її практично витіснили простіші хрестик і гладь. За оцінкою майстрині та дизайнерки Галини Рожак, вишивка сорочки городоцьким швом займає у кілька разів більше часу, ніж класичні методи.

Традиційні кольори вишивки – білий, червоний та синій (індиго) із додаванням чорного. Композиція будується на елементах «ланцюг», «вужик» (або «кривулька»), обов’язкових «місяциках» і «пальметках». Зараз традицію відновлюють завдяки роботі гуртка при Городоцькому історико-краєзнавчому музеї, впровадженню елемента на уроках трудового навчання, залученню грантів та проведенню майстер-класів, в тому числі від фахівців Львівського фахового коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. Івана Труша.

Глинянське килимарство

Традиція ткацтва у місті Глиняни, відома з XVIII століття. Наприкінці XIX століття завдяки о. Филимону Решетиловичу тут створили Ткацьку школу та «Товариство ткацьке». Найбільшого розквіту виробництво досягло у міжвоєнний період під керівництвом галицького промисловця Михайла Хамули: на фабриці працювало 500 ткачів на 360 верстатах, сировину імпортували з Австралії та Аргентини, а килими за ескізами провідних художників отримували золоті медалі на виставках у Нью-Йорку, Парижі, Мілані, Празі та Відні.

Характерною рисою глинянського килима була ідеально однорідна, гладка структура без відчутних стиків ниток, якої досягали за допомогою спеціально винайденого пристрою-«гільйотини». У 2016 році за підтримки ЄС у Глинянах відкрили оновлену будівлю багатофункціонального навчально-виробничого комплексу «Мозаїка».

Виготовлення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі

Традиція створення великих (до 3 метрів у діаметрі) рухомих зірок із численними променями-ріжками, що обертаються навколо статичної півсфери («живота»). Походить із села Мацьковичі біля Перемишля (Надсяння). Після виселення внаслідок операції «Вісла» майстер Богдан Новак зберіг це ремесло, продовжуючи роботу на Львівщині.

Ареалом сучасного побутування звізди вважаються Дубляни Львівської та Гамаліїка Мурованської громад. Каркас звізди складається з дерев’яних обручів (із планок ясеня, ліщини чи дуба), хрестовини, осі, платівок та стояка («ноги»). Традиційно її оздоблюють яскравим папером або тканиною, просочують олією та прикрашають пишними кутасами.

Дзвонарство у Львові

Традиційне мистецтво виконання та обслуговування церковних дзвонів, яке поєднує сакральні, мистецькі та історичні знання. Особливість львівської традиції — її багатоконфесійність: протягом століть католики, греко-католики, православні та вірмени формували власні унікальні ритми й мелодії.

Репертуар охоплює як щоденний «Благовіст» чи святкові передзвони, так і обрядові мелодії та сповіщення про тривогу або небезпеку. Живим прикладом збереження цього ремесла є дзвонар храму святого Юрія Переможця Петро Попович, який понад десять років опікується 12 дзвонами комплексу, підтримуючи багатовікову традицію сповіщення громади.

Кожен із цих елементів – це перш за все люди та осередки у громадах району, які підтримують ремесло живим, розповідають про нього та сторюють можливості для відновлення та промоції. Розвиток локального туризму до носіїв нематеріальної культурної спадщини – це і підтримка майстрів та громад, і збереження нашої культурної ідентичності.

Обласна премія є найвищою мистецькою відзнакою Львівщини. Вона покликана підтримувати талановитих митців, відзначати їхній внесок у розвиток української культури та мотивувати до нових творчих звершень. Нагорода відкриває можливості для нових імен, адже автори без статусу лауреата минулого року можуть знову подавати свої роботи. Заклади культури, творчі спілки, фонди, громадські організації та всіх працівників цієї сфери запрошують активно долучатися до конкурсу і подавати кандидатури на здобуття премії.

На здобуття обласної премії подають нові оригінальні твори і роботи, опубліковані (оприлюднені) у завершеному вигляді протягом останніх трьох років, але не пізніше як за півроку до їх висунення на здобуття премії.

Заявки необхідно подавати до департаменту з питань культури, національностей та релігій облдержадміністрації за адресою: м. Львів, пл. Парубія, 2, каб. №38; телефони для довідок: 261 25 93, 261 26 48.

Докладно: https://loda.gov.ua/news/172327

За сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток музичної освіти та естетичне виховання молоді заступник голови Львівської райдержадміністрації Ігор Гуменюк вручив Подяки працівникам Пустомитівської школи мистецтв.

Шість десятиліть цей заклад є осередком творчості, де діти відкривають у собі таланти та вчаться бачити красу світу. Бажаємо школі та викладачам невичерпної енергії, нових творчих звершень та вдячних учнів, які прославлятимуть українську культуру!

Тому культура вже давно не є для нас чимось “заради галочки”. Заклади культури змінюються – вони перетворюються на публічні простори, де народжуються ідеї та зміцнюється громада. Де працівники закладів, місцеві жителі, волонтери та підприємці збирають допомогу для воїнів на передовій; де внутрішньо переміщені українці знайомляться з традиціями краю, в якому знайшли прихисток; де діти дізнаються, як і чим жили люди в минулому.

Вітаємо бібліотекарів, які перетворюють книгозбірні на публічні простори, керівників гуртків, які вчать дітей творчості попри тривоги, майстрів, які бережуть локальні традиції в кожній громаді, та усіх фахівців Львівського району, які працюють у сфері культури, за збереження культурної спадщини та підтримку творчих ініціатив.

Зі святом!

Організувати мистецьку резиденцію потрібно між 1 червня 2024 року та 31 травня 2025 року. Грант покриє 80% витрат.

Програмою опікується Європейська асоціація фестивалів у рамках ініціативи Європейський фонд фестивалів для митців-початківців. Це одна з тисяч можливостей ЄС для України.

Це можливість для українських фестивалів, які:

• працюють у сфері архітектури, балету, сучасного танцю, цирку, дизайну, прикладного або цифрового мистецтва, кіно, фольклору та народного мистецтва, культурної спадщини, літератури, музики, опери, вуличного мистецтва, театру, фотографії, скульптури, живопису або міждисциплінарних проєктів;

• хочуть провести резиденцію разом з фестивалем з ЄС, Великої Британії, Албанії, Вірменії, Боснії і Герцеговини, Грузії, Ісландії, Косово, Ліхтенштейну, Чорногорії, Північної Македонії, Норвегії, Сербії, Тунісу, Ізраїлю, Молдови, Палестини, Швейцарії або Туреччини.

Що потрібно для участі?

Заповнена онлайн-заявка https://www.effea.eu/application-form , що включає:

• інформацію про вас та фестиваль;

• короткі біографії та посилання на портфоліо митців, яких ви запрошуєте на резиденцію;

• інформацію про партнерські фестивалі;

• мотивацію: поясніть як будете залучати митців та налагоджувати партнерство;

• листи про наміри участі від митців;

• лист-підтвердження від партнерів;

• детальний бюджет.

Шаблони документів будуть доступні під час заповнення заявки. Шукайте деталі за посиланням http://surl.li/rhxgg

Що ви отримаєте?

• 8000 євро на резиденцію для початківців, яку ви проведете разом з європейським фестивалем.

• 15 000 євро на резиденцію для досвідчених митців, яку ви проведете як мінімум з двома європейськими фестивалями.

Детальніше за посиланнямhttp://surl.li/qrzau

Львівська область в трійку лідерів потрапила вперше та показала результат із 102 видів спорту. Найбільший вклад принесли 10 олімпійських видів спорту, які посіли перші-другі місця. З них традиційно в нас на дуже хороших і щільних позиціях – спортивна боротьба, легка атлетика, фехтування, велосипедний спорт стрільба з лука. Це ті види спорту, де впродовж кількох років робили капіталовкладення в інфраструктуру, придбання спортивного обладнання чи інвестиції безпосередньо в спортсменів шляхом надання грошових премій за кращі результати.

Номінація «Міські народні доми та Палаци культури»:

І місце і ЗВАННЯ ЛАУРЕАТА: КЗ «Городоцький центр дозвілля та надання культурних послуг» Городоцької міської ради.

ІІ місце і ЗВАННЯ ЛАУРЕАТА: Міський народний дім м. Пустомити Пустомитівської міської ради. ІІІ місце і ЗВАННЯ ЛАУРЕАТА: КЗ Народний дім м. Перемишляни, Перемишлянської міської ради.

Номінація «Сільські та селищні народні доми»:

Г Р А Н – П Р І Народний дім села Давидів Давидівської сільської ради.

І місце і ЗВАННЯ ЛАУРЕАТА: Народний дім смт Щирець Щирецької селищної ради. КЗ «Мшанський центр дозвілля та надання культурних послуг» Городоцької міської ради (Народний дім с. Мшана). Народний дім с. Зимна Вода Зимноводівської сільської ради.

ІІ місце і ЗВАННЯ ЛАУРЕАТА: Народний дім смт Запитів КЗ «Народний дім смт Новий Яричів» Новояричівської селищної ради. Народний дім с. Оброшине Оброшинської сільської ради.

ІІІ місце і ЗВАННЯ ЛАУРЕАТА: Народний дім села Миклашів Підберізцівської сільської ради.

Шановні працівники закладів культури територіальних громад Львівщини!

Ваші невтомні зусилля і надзвичайний ентузіазм стали важливим внеском у збереження та підтримку національної культури! У важкий для нас усіх час, коли дух єднання та культурна спадщина стають особливо цінними, ви є відданими своїй громаді.

Творча діяльність та мистецькі проєкти ваших талановитих колективів є джерелом натхнення та віри у перемогу українського народу.

Ви є втіленням справжнього об’єднання духу і культури, важливого не лише в мирний, а й у час воєнного стану.

Дякуємо вам за те, що допомагаєте утверджувати нашу національну ідентичність. Бажаємо вам нових творчих звершень та подальших успіхів у цій благородній справі!

Дякуємо ЗСУ за можливість закладам культури Львівщини працювати та організовувати культурно-мистецькі та благодійні заходи!

Переможці конкурсу будуть відзначені дипломами лауреата та нагороджені пам’ятними відзнаками.

Мешканці та гості міста змогли власноруч долучитися до створення різдвяної зірки, яворівської забавки та скоштувати пиріг.

Учасників заходу надихали піснями та музикою народні аматорські колективи Львівщини.

Збірка літератури та унікальних видань у бібліотеці вражає. Безумовно, ці друковані скарби необхідно зберегти.

Відтак, разом із керівництвом бібліотеки обговорили співпрацю задля подальшої підтримки установи.

Працюємо разом!

Львівська районна державна адміністрація

І це вчора, у Львові, підтвердили творчі колективи Львівського району під час обрядового дійства «Весілля У Сороках Львівських».

Мешканці та гості міста відчули атмосферу справжнього галицького весілля завдяки аматорському драматичному колективу «Оберіг» Народного дому с. Сороки Львівські Мурованської територіальної громади та зразковому аматорському ансамблю танцю «Леліс» КЗ «Народний дім смт Новий Яричів» Новояричівської селищної ради.

Вдячні Львівський палац мистецтв Lviv Art Palace та Юрій Візняк за плідну співпрацю, а творчим колективам Львівського району – за чарівну атмосферу під час свята.

Також дякуємо голові ЛОО ФСТ «Спартак» Віктору Первачуку за підтримку в організації заходу.