Демократична Республіка Конго
Згідно з даними, доступними станом на 10 червня, у Демократичній Республіці Конго (ДРК) було зареєстровано загалом 676 підтверджених випадків хвороби Ебола, спричиненої вірусом Бундібудьйо, включаючи 136 підтверджених смертей, пов’язаних з цим захворюванням. Це на 41 новий випадок та дев’ять нових смертей більше, ніж раніше (звіт від 10 червня). Станом на 11 червня серед підтверджених випадків 629 випадків (включаючи 109 смертей) було зареєстровано в провінції Ітурі, 44 випадки (включаючи 26 смертей) у Північному Ківу та три випадки
(включаючи один летальний випадок) у Південному Ківу.
Крім того, повідомляється, що 262 пацієнти були госпіталізовані в ізоляції. Тридцять дві особи, у яких раніше тест на хворобу Ебола був позитивним, одужали, а 71,8% виявлених контактів перебувають під наглядом.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) 16 із підтверджених випадків, зареєстрованих станом на 8 червня, стосувалися медичних працівників та
працівників догляду.

Уганда
Станом на 11 червня підтверджено 19 випадків, включаючи два летальні випадки, повідомляє Міністерство охорони здоров’я в Уганді. П’ятеро осіб одужали. Останні підтверджені випадки були 5 червня і з того часу нових випадків не зареєстровано.

Серед підтверджених випадків 14 мали зв’язок з подорожами до ДРК, а п’ять були пов’язані з місцевими випадками передачі вірус. З дев’яти випадків з відомою географічною інформацією, вісім було зареєстровано в Кампалі, а один у Вакісо (район, що межує з Кампалою).

Один випадок, про який повідомила Уганда, мав історію подорожей до Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), прибувши 24 травня.
За даними ВООЗ, станом на 8 червня в ОАЕ не зареєстровано жодного випадку захворювання на Еболу.
У координації між ВООЗ, ОАЕ та міжнародними партнерами було впроваджено заходи охорони здоров’я, включаючи оцінку ризиків, відстеження контактів та подальші дії, а також посилені заходи готовності в пунктах в’їзду.
Кілька мандрівників із симптомами захворювання з уражених районів пройшли тестування в країнах ЄС/ЄЕЗ та країнах, що не входять до ЄС/ЄЕЗ, і всі вони наразі отримали негативний результат.
Епідемію хвороби Ебола, спричинену вірусом Бундібудьйо, в Демократичній Республіці Конго та Уганді визнано надзвичайною ситуацією у сфері охорони здоров’я, що має міжнародне значення, 17 травня 2026 року.
Міністерство охорони здоров’я ДРК повідомило, що індексним випадком стала медсестра (вік невідомий), яка померла в медичному закладі в Бунії (столиця провінції Ітурі). У пацієнта спостерігалися лихоманка, кровотеча, блювота та слабкість. Однак, спалах, ймовірно, почався за багато тижнів до цього, враховуючи кількість випадків та географічне поширення.
18 травня 2026 року громадянин США, який працював у сфері охорони здоров’я в постраждалих районах, отримав позитивний результат тесту та був переведений до Німеччини разом із шістьма контактами високого ризику.
Згодом американський лікар одужав і був виписаний з лікарні в Берліні, де його лікували.
Ще один контакт громадянина США був переданий до Чехії.
Перший випадок, зареєстрований в Уганді, був пов’язаний з подорожжю, і пацієнт пізніше помер. Органи охорони здоров’я повідомили, що 14 підтверджених випадків в Уганді мали зв’язок з подорожами до ДРК. Інші випадки були виявлені після заходів з відстеження контактів.
Уганда відклала великий релігійний захід (День мученика), який зазвичай відбувається 3 червня, та призупинила транскордонне транспортне сполучення.
Інформація щодо ланцюгів передачі та уражених груп населення наразі обмежена, частково через складний контекст нестабільності та гуманітарних проблем у постраждалих районах. За даними ВООЗ, сусідні країни, що мають спільні сухопутні кордони з ДРК, вважаються такими, що мають високий ризик подальшого поширення через мобільність населення, торговельні та туристичні
зв’язки, а також невизначеність щодо ланцюгів передачі.
Спалах також може бути масштабнішим, ніж виявлено наразі. Існують також занепокоєння щодо цього спалаху, оскільки він спричинений вірусом Бундібуджйо, а не більш поширеним заїрським ебола-вірусом. На відміну від заїрського еболавірусу, наразі не існує ліцензованих вакцин або специфічних методів лікування хвороби, спричиненої вірусом Бундібуджйо.
Це 17-й спалах хвороби Ебола, зареєстрований у ДРК. Останній спалах стався у 2025 році в провінції Касаї через різні види вірусу Ебола. Ортоеболавірус Заїренсе. Упровінції Ітурі хвороба Ебола, спричинена вірусом Ебола Ортоеболавірус Заїренсе востаннє була задокументована під час спалаху 2001-2020 років. Розслідування виявили випадки в Ітурі та Північному Ківу з початком симптомів з травня 2018 року. Спалах також поширився на Південне Ківу.
Між 1 серпня 2018 року та 25 червня 2020 року, коли спалах було оголошено завершеним, було зареєстровано загалом 3 470 випадків, включаючи 3 317 підтверджених випадків та 153 ймовірних випадки. На той час ВООЗ оголосила спалах надзвичайною ситуацією в галузі охорони здоров’я, що має міжнародне значення .
Вірус Бундібуджйо вперше було зареєстровано у 2007 році в окрузі Бундібуджйо в Уганді під час спалаху.
Влада кількох країн запровадила посилені протоколи контролю та скринінгу для обмеження ризику поширення вірусу. Перевірку на виїзді було запроваджено в ДРК, Уганді та Південному Судані. Пункти в’їзду (PoE) та пункти контролю (PoC) були активовані в ключових місцях, включаючи аеропорти, дорожні контрольнопропускні пункти та містах.
Ряд країн також запровадили обмеження на в’їзд та медичне обстеження для осіб, які подорожують з країн високого ризику, зокрема США ,Канада ,Туніс, Таїланд, Маврикій і Багамські острови.
Оцінка ЄЦПКЗ:
Враховуючи прогалини в епідеміологічній інформації та обмежене спостереження за контактами, очікується, що спалах набагато масштабніший, ніж повідомляється наразі – не лише з точки зору кількості випадків захворювання, але й його географічного поширення.
Враховуючи всю наявну інформацію та невизначеності щодо цього спалаху, ймовірність зараження для людей з ЄС/ЄЕЗ, які проживають у уражених районах або подорожують до них, оцінюється як низька. Для людей, які проживають у ЄС/ЄЕЗ, ймовірність зараження оцінюється як дуже низька, враховуючи дуже низьку ймовірність завезення та вторинної передачі. Ймовірність
контексті цього спалаху наразі оцінюється як дуже низька. Ця оцінка буде переглянута, коли з’явиться додаткова інформація.
Виїзний скринінг у уражених країнах, включаючи перевірку симптомів та оцінку впливу, є важливим, оскільки він сприяє зниженню ризику шляхом виявлення мандрівників із симптомами до посадки на рейс, щоб запобігти їхній подорожі під час прояву симптомів. Виїзний скринінг також допомагає відмовити людей із симптомами від подорожей та підвищує довіру громадськості та
зацікавлених сторін. Однак він не може повністю запобігти експорту випадків, оскільки відсутність симптомів під час відправлення не виключає подальшого виникнення захворювання.
ЄЦПКЗ вважає, що скринінг мандрівників, які повертаються з уражених районів (ДРК, Уганда), не буде ефективним у запобіганні потраплянню вірусу до Європи. Це міркування ґрунтується на отриманих уроках та результатах великого спалаху вірусу Ебола у Західній Африці між 2013 і 2016 роками, коли було зареєстровано десятки тисяч випадків, передача вірусу тривала у великих міських центрах, а сотні гуманітарних та військових працівників ЄС/ЄЕЗ були ізольовані в
уражених районах.
Скринінг мандрівників, що в’їжджають, потребує багато часу та ресурсів і не дозволить ефективно виявити людей з інфекцією. Натомість пріоритет слід надати наданню мандрівникам чіткої інформації про симптоми, шляхи передачі та що робити, якщо симптоми з’являться після прибуття до ЄС/ЄЕЗ.
Джерело: ЄЦПКС
Спалах хантавірусної хвороби на круїзному лайнері – Південна Атлантика – 2026 рік 10 червня 2026 року один раніше зареєстрований ймовірний випадок хантавірусної хвороби включав особу в Трістан-деКунья, яка зазнала впливу на судні, був підтверджений лабораторними дослідженнями. Цей випадок перекласифіковано як підтверджений.
Станом на 11 червня було зареєстровано загалом 13 випадків хвороби, включаючи 12 підтверджених та один ймовірний.
Передісторія
2 травня 2026 року Нідерланди повідомили ECDC про спалах захворювання невідомої етіології на круїзному лайнері під нідерландським прапором – теплохід Hondius. Корабель здійснював круїз у південній Атлантиці після відплиття з Аргентини 1 квітня та прямував до Кабо-Верде. Маршрут круїзу включав зупинки на материковій Антарктиді, у Південній Георгії, на острові Найтінгейл, ТрістандаКунья, острові Святої Єлени та острові Вознесіння, а наступним портом заходу був Кабо-Верде.
На початку подорожі на борт судна піднялося 149 осіб, зокрема 88 пасажирів та 61 члена екіпажу. Пасажири та екіпаж представляли 23 національності, зокрема дев’ять країн ЄС/ЄЕЗ та інші: Аргентина, Австралія, Бельгія, Канада, Франція, Німеччина, Греція, Гватемала, Індія, Ірландія, Японія, Чорногорія, Нідерланди, Нова Зеландія, Філіппіни, Польща, Португалія, Російська Федерація, Іспанія,
Туреччина, Україна, Велика Британія та США.
Круїзний лайнер Hondius прибув на Тенерифе, Канарські острови, 10 травня, де загалом 122 особи (включаючи 87 пасажирів та 35 членів екіпажу) висадилися з судна та згодом були репатрійовані евакуаційними рейсами між 10 та 11 травня.
Після евакуації судно вирушило з Тенерифе 11 травня та прибуло до Роттердама, Нідерланди 18 травня з 27 людьми на борту. Решта осіб висадилися, а судно було очищено та дезінфіковано.
Попередній аналіз послідовностей геному. У деяких позитивних випадках підтверджено високий рівень генетичної подібності між ізолятами, що ймовірно вказує на початковий зоонозний епізод з подальшою передачею від людини до людини. Подальші результати геномних послідовностей очікуються.
Оцінка ЄЦПКЗ:
Передача вірусу ANDV від людини до людини була задокументована лише після тісного та тривалого контакту. Поточна гіпотеза полягає в тому, що деякі пасажири контактували з хворими під час перебування в Аргентині (де хантавірус є ендемічним) перед посадкою на корабель, і згодом могли передати вірус іншим пасажирам на борту.
Органи охорони здоров’я країн, які прийняли пасажирів та членів екіпажу, що повернулися після висадки, впроваджують контрольні та профілактичні заходи.(наприклад, використання відповідних засобів індивідуального захисту, карантин, тестування, ізоляція випадків тощо) щоб обмежити потенційне поширення інфекції серед населення загалом.
Хантавірус циркулює в деяких регіонах світу, зокрема в Південній Америці, спричиняючи як спорадичні інфекції, так і спалахи хвороби у людей. Перші задокументовані випадки інфекції у людей були зареєстровані в 1996 році в Аргентині, що спричинило хантавірусний легеневий синдром (HPS). У Європі два випадки зараження хантавірусом були виявлені у мандрівників, які поверталися до Швейцарії з Південної Америки у 2016 році.
Природного резервуара для хантавірусу в Європі немає, тому проникнення в популяцію гризунів та потенційна передача від гризунів людині в Європі не очікуються.
Ризик для населення загалом у ЄС/ЄЕЗ від поширення вірусу внаслідок цього спалаху на круїзному лайнері залишається дуже низьким.

Кір – моніторинг спалахів у Європі
У квітні 2026 року 29 країн ЄС/ЄЕЗ повідомили дані щодо кору. Сімнадцять країн повідомили про 451 випадок, а 12 країн не повідомили про жодний випадок.
Загалом кількість випадків зросла порівняно з попереднім місяцем; однак, ця цифра може змінитися у разі майбутнього ретроспективного оновлення. Найбільшу кількість випадків було зареєстровано в Болгарії (163), Італії (133), Латвії (38), Франції (32) та Іспанії (23).
За останній 12-місячний період, з 1 травня 2025 року по 30 квітня 2026 року, 30 країн ЄС/ЄЕЗ повідомили про загалом 3 779 випадків кору, 3 161 (83,6%) з яких було підтверджено лабораторно.
З 3779 випадків з відомим віком 1267 (33,5%) були у дітей віком до п’яти років; 1655 (43,8%) випадків були у дітей віком від 15 років. Найвищі показники зареєстрованих випадків спостерігалися серед немовлят віком до одного року (112,9 випадків на мільйон) та дітей віком від 1 до 4 років (53,8 випадків на мільйон).
З 3266 осіб (86,4% усіх випадків) з відомим віком та статусом вакцинації, 2551 (78,1%) були не вакциновані, 396 (12,1%) були вакциновані однією дозою вакцини, що містить кір, 283 (8,7%) були вакциновані двома або більше дозами, а 32 (1,0%) були вакциновані невідомою кількістю доз.
Протягом 12-місячного періоду Франція (2) та Нідерланди (1) повідомили ECDC про три смерті, пов’язані з кором.
Спалахи кору в Болгарії продовжуються.
За межами ЄС/ЄЕЗ оновлення надано Англією, Україною, Центрами контролю та профілактики захворювань Африки, Панамериканською організацією охорони здоров’я (ВООЗ ПАОЗ), Японією, Канадою, Сполученими Штатами (США) та Мексикою.
Епідеміологічний огляд для країн ЄС/ЄЕЗ з відповідними оновленнями епідеміологічної інформації:
Австрія повідомили про сім підтверджених або ймовірних випадків у 2026 році та станом на 10 червня 2026 року.
Болгарія переживає постійний спалах кору, з 1 січня по 8 червня 2026 року зареєстровано 364 випадки. Випадки були зареєстровані у дев’яти районах, більшість з яких межують з Румунією. Більшість випадків зареєстровано у Врачанській області (198), а також у Плевенській (101) та Ловечській (41) областях; випадки також були зареєстровані в областях Софії (7), Варни (3), Відина (1), Софії (1) та Тирговіште (1). Більшість випадків припадає на дітей віком до 10 років (231/364), з найвищою захворюваністю у дітей віком до одного року (73 випадки на 100 000 населення), далі йдуть діти віком 1–4 роки (46 на 100 000 населення), 5–9 років (29 на 100 000 населення) та 10–14 років (16 на 100 000 населення). З 331 випадку з відомим статусом вакцинації 187 випадків не були вакциновані. У відповідь на спалах було введено понад 39 799 доз вакцини КПК. З січня по грудень
2025 року в Болгарії було зареєстровано два випадки.
Чехія повідомив про чотири випадки між 1 січня та 1 червня 2026 року. Німеччина повідомили про 95 підтверджених та ймовірних випадків кору у 2026 році (з 1-го по 24-й тиждень), що на 13 випадків більше, ніж на 21-му тижні.

Литва повідомили про дев’ять випадків з 1 січня по 5 червня 2026 року.
Нідерланди. У 2026 році та станом на 3 червня було зареєстровано вісім випадків кору. Наразі немає ознак спалаху на національному рівні. Зі зареєстрованих випадків чотири були завезені з-за кордону (Індонезія, Ірак та Туреччина).
Норвегія зареєстровано один випадок кору у 2026 році.
Польща зареєстровано 22 випадки кору з 1 січня по 31 травня 2026 року.
Португалія зареєстровано сім випадків кору на 21 травня 2026 року, у
Північному регіоні Лісабону, долині Тежу, Алентежу та Алгарве.
Іспанія зареєстровано 129 випадків кору з 1 січня по 7 червня 2026 року, включаючи 11 завезених випадків та 26 випадків, пов’язаних із завезеними випадками. Це являє собою збільшення на 11 випадків з 17 травня 2026 року.
Епідеміологічний огляд для найвіддаленіших територій ЄС/ЄЕЗ з відповідними оновленнями епідеміологічної інформації:
За звітний період нових спалахів чи випадків захворювання не виявлено.
Країни Західних Балкан та Туреччина За звітний період нових спалахів чи випадків захворювання не виявлено.
Епідеміологічний огляд для окремих країн поза межами ЄС/ЄЕЗ з відповідними оновленнями епідеміологічної інформації:
Англія повідомили про 736 підтверджених випадків кору, включаючи два летальні випадки, з 1 січня по 8 червня 2026 року. У період з січня по грудень 2025 року в Англії було зареєстровано 959 підтверджених випадків кору.
Україна зареєструвала 201 випадок з січня по квітень 2026 року. З січня по грудень 2025 року в Україні зареєстровано 1502 випадки кору.
Центри контролю та профілактики захворювань Африки 24 травня 2026 року повідомила, що у 2026 році було зареєстровано 4 475 підтверджених та 109 199 підозрюваних випадків кору, включаючи 784 смерті, у 21 країні-члені Африканського Союзу. Високий ризик поширення кору вказано для Сенегалу, а помірний – для Бурунді та Мозамбіку.
В Японії спостерігається зростання випадків кору у 2026 році – було зареєстровано 523 випадки на 1–22 тижні, кількість випадків перевищує загальну ількість, зареєстровану за весь 2025 рік (265). Найбільшу кількість випадків (70) було зареєстровано на 17-му тижні. Зі зареєстрованих випадків 49 були імпортованими.
За даними Панамериканської організації охорони здоров’я ВООЗ (ВООЗ ПАОЗ) інформує про 21 153 підтверджених випадки кору, зареєстрованих у 17 країнах. Більшість із цих випадків було зареєстровано в Мексиці (11 006), Гватемалі (6 622), США (1 978) та Канаді (1 052).
У зв’язку з Чемпіонатом світу з футболу 2026 року, надається більш детальний огляд для країн-організаторів: Канади, Мексики та США.
Канада. У 2026 році та станом на 30 травня 2026 року у семи юрисдикціях було зареєстровано 1063 випадки кору, включаючи 982 підтверджених випадки, та жодного смертельного випадку. У країні продовжується активна передача вірусу в кількох провінціях через триваючий спалах у кількох юрисдикціях. Переважна більшість випадків, зареєстрованих у 2026 році, пов’язані з цим спалахом.

США продовжує стикатися з кількома одночасними спалахами, включаючи кілька, що розпочалися у 2025 році та продовжилися у 2026 році. Загалом, Центри з контролю та профілактики захворювань США (US CDC) повідомили про 2030 підтверджених випадків та жодного летального випадку в період з 1 січня по 5 червня 2026 року. Для порівняння, з січня по грудень 2025 року CDC США повідомили про 2288 випадків кору, включаючи три летальні випадки. У 2026 році було зареєстровано 30 нових спалахів, і 93% підтверджених випадків пов’язані зі спалахами. Більшість випадків припадає на дітей (72%) та не вакцинованих осіб (92%).
Мексика. Станом на 9 червня 2026 року було зареєстровано 11 569 підтверджених випадків та 14 смертей лише у 2026 році. Загалом,з початку спалаху у 2025 році, було зареєстровано 18 183 підтверджених випадки, включаючи 41 смерть. Кількість випадків знижується після піку, зареєстрованого на 6-му тижні 2026 року. Найбільш постраждалим штатом у 2026 році залишається Халіско (6 416 випадків; три смерті).
Оцінка ЄЦПКЗ:
Хоча більшість нещодавніх випадків були зареєстровані внаслідок місцевої або громадської передачі, продовжують повідомлятися про випадки, пов’язані з подорожами.
Постійна пильність є важливою через неоптимальне охоплення вакцинацією вакцинами проти кору (MCV) у кількох країнах ЄС/ЄЕЗ, можливе завезення з районів, де триває передача вірусу, а також збільшення кількості поїздок і переміщення населення.
ECDC закликає органи охорони здоров’я ЄС/ЄЕЗ зосередитися на таких напрямках:

• Усунути прогалини в імунітеті, досягти та підтримувати високий рівень охоплення вакцинацією вакцинами, що містять кір(>95% з другою дозою). Вкрай важливо забезпечити своєчасне введення першої та другої доз вакцинації немовлятам та дітям відповідно до національних графіків.
  Також важливо виявити та вакцинувати осіб, які відповідають вимогам (наприклад, підлітків та дорослих без імунітету), у програмах надолуження пропущеного щеплення (згідно з рекомендаціями місцевих та національних органів влади).
• Прагніть до високоякісного спостереження та належний потенціал громадського здоров’я, особливо для раннього виявлення, діагностики, реагування та контролю спалахів.
• Підвищення клінічної обізнаності медичних працівників, зокрема нагадуючи їм про важливість перевірки статусу вакцинації людей перед подорожжю.
• Медичні працівники повинні бути повністю вакциновані.
• Сприяти прийняттю та охопленню вакцинацією шляхом застосування конкретних стратегій комунікації ризиків та виявлення чинників, що призводять до неоптимального прийняття та використання вакцини КПК, щоб забезпечити впровадження адаптованих заходів у відповідь.
• Усунути перешкоди та взаємодіяти з населенням, яке недостатньо забезпечене медичними послугами. Системні бар’єри, що впливають на охоплення вакцинацією серед ізольованих груп населення, які недостатньо забезпечені медичними послугами, необхідно контролювати та вирішувати за допомогою цілеспрямованих стратегій, щоб зменшити нерівність у охопленні вакцинацією.
• У зв’язку з майбутнім літнім курортним сезоном, мандрівникам слід перевірити свій статус вакцинації та проконсультуйтеся зі своїм сімейним лікарем, щоб переконатися, що вони отримали рекомендовані щеплення перед від’їздом.
  Хвороба, спричинена вірусом чикунгунья – Французька Гвіана, Франція – 2026 рік.
  У Французькій Гвіані триває циркуляція вірусу чикунгунья. З 1 січня та станом на 31 травня зареєстровано 621 підтверджений випадок автохтонного захворювання : було виявлено 40 випадків на 18-му тижні, 61 випадок на 17- му тижні, 33 випадки на 16-му тижні та 15 випадків на 15-му тижні.
  Більшість випадків (437; 70%) було виявлено в секторі Літтораль-оуест, розташованому на західній стороні Французької Гвіани, поблизу кордону із Суринамом. Цей сектор вступив у «епідемічну» фазу спалаху 23 квітня; ця фаза є найвищим рівнем, на один вищим, ніж фаза «ізольованих кластерів». Крім того, органи охорони здоров’я активували 3-й рівень (епідемія низької інтенсивності) плану боротьби з арбовірусами.
  Усі випадки були підтверджені за допомогою ПЛР у реальному часі, та ідентифікований штам у належить до генотипу ECSA, але не має мутації E1-A226V.
  Він демонструє тісний генетичний зв’язок їз збудником з Куби та Бразилії.
  Суринам, який межує із західною Французькою Гвіаною, повідомив про 2 579 випадків у період з 1 січня до середини березня 2026 року.
  Останній спалах хвороби, спричиненої вірусом чикунгунья, стався у Французькій Гвіанеї у 2014 році. Під час спалаху 2014–2015 років у Французькій Гвіанеї було зареєстровано понад 16 000 підозрілих випадків та 500 госпіталізацій, що призвело до того, що серопревалентність вірусу чикунгунья у 2017 році оцінювалася у 20%.
  Оцінка ЄЦПКЗ:
  Сезон дощів у Французькій Гвіані, який триває з січня по липень, зараз триває і сприяє поширенню комарів Едес та передачі вірусу чикунгунья. Ймовірність зараження для мандрівників оцінюється як низька.
  Ймовірність подальшої передачі вірусу чикунгунья в материковій Європі після завезення мандрівником з віремією наразі вважається низькою, але умови навколишнього середовища стають сприятливими для комарів Едес щодо їх активності та реплікація вірусів у комарах.
  Очікується, що спалах продовжиться протягом наступних місяців завдяки сприятливим умовам навколишнього середовища. Тому важливо посилити комунікацію з мандрівниками та клініками туристичної медицини щодо поточного спалаху та необхідності посилених профілактичних заходів.
  Захисні заходи включають використання засобу від комарів, сон під москітною сіткою або в приміщеннях з екранами чи кондиціонером, а також носіння одягу, що закриває більшу частину тіла. Також можна розглянути можливість вакцинації відповідно до рекомендацій країни походження мандрівника.
  
  Хвороба, спричинена вірусом Ніпах (NiV)– Індія та Бангладеш – 2026 рік. 10 червня 2026 року згідно повідомлення органів охорони здоров’я про випадок зараження вірусом Ніпах у окрузі Кожікоде, штат Керала, Індія, у людини віком близько сорока років з Раманатукари, яка звернулася із симптомами енцефаліту. Спочатку пацієнта лікували в приватній лікарні, а згодом у ніч на 10 червня 2026 року перевели до лікарні Урядового медичного коледжу (MCH) у Кожикоде, де він залишається госпіталізованим у стабільному стані на апараті штучної вентиляції легень. До госпіталізації до MCH пацієнт з 10 травня відвідав кілька медичних закладів, включаючи дві приватні лікарні та діагностичні центри для проведення МРТ та ехокардіографії. Органи охорони здоров’я наразі розробляють детальну карту маршрутів пересування пацієнта для підтримки епідеміологічного розслідування. Загалом було виявлено 77 контактів, зокрема 58 медичних працівників, 14 членів сім’ї та п’ятьох колег або друзів. Стратифікація ризику класифікувала два контакти як групи найвищого ризику, 13 – як групи високого ризику та 62 – як групи низького ризику. Усіх осіб у категоріях найвищого та високого ризику було негайно поміщено на карантин, і у жодного з виявлених контактів на сьогодні не розвинулися симптоми хвороби. Органи охорони здоров’я надали пріоритет заходам щодо запобігання внутрішньолікарняній передачі та передачі від людини до людини, і на даному етапі не було створено жодної зони стримування через відсутність вторинних випадків. Імовірно, інфікування хворого було отримано під час прибирання складу; проте точне джерело не було підтверджено. У Кожикоде було задіяно групу швидкого реагування, забезпечено достатні запаси засобів індивідуального захисту та ліків. У районному медичному управлінні створено диспетчерську для координації заходів реагування. Поточні дії включають моніторинг усіх контактів, постійну оцінку впливу та посилення заходів профілактики та контролю інфекцій у медичних закладах.
• Короткий зміст
• Бангладеш
• 6 лютого 2026 року ВООЗ інформувало про спалах захворювання та підтверджену смерть внаслідок інфекції NiV, яка сталася в окрузі Раджшахі, північнозахідний Бангладеш. Пацієнткою була жінка сорока років, яка проживала в окрузі Наогаон, окрузі Раджшахі. 21 січня у неї розвинулися симптоми, сумісні з інфекцією NiV, починаючи з лихоманки, головного болю, м’язових судом, анорексії, слабкості та блювоти, які прогресували до гіперсалівації, дезорієнтації та судом. 27 січня вона знепритомніла та була направлена до лікарні третинного рівня, куди її госпіталізували 28 січня; зразки для аналізу були взяті під час госпіталізації, і вона померла того ж дня. Пацієнт неодноразово вживав сирий сік фінікової пальми з 5 по 20 січня, що вважається ймовірним джерелом зараження. Розслідування спалаху розпочалося 30 січня. Слідчі виявили 35 контактів, і у шести контактних осіб з симптомами було взято проби. У всіх тести на NiV за допомогою ПЛР та IgM виявили негативний результат. Станом на 3 лютого додаткових випадків не виявлено, і всі контактні особи залишаються під наглядом.
• Індія
• За даними Національного координатора з ММСП в Індії 26 січня 2026 року в штаті Західна Бенгалія, Індія, було зареєстровано два підтверджені випадки зараження NiV. Загалом було виявлено 196 контактів підтверджених випадків, і всі тести на NiV виявилися негативними. Випадки були ідентифікований як підозрювані інфекції NiV під час попереднього тестування та були підтверджені в Національному інституті вірусології в Пуне 13 січня 2026 року. Вони були лабораторно підтверджені за допомогою полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі (RT-PCR) та імуноферментного аналізу. Двом особам надавали допомогу пацієнту з симптомами, схожими на НіВ, у лікарні, де вони працювали. Крім того, одна з двох медсестер нещодавно відвідала село в районі Надія, поблизу кордону з Бангладеш, і, можливо, вживала наркотики, сирий сік фінікової пальми. Ця інформація про можливе зараження не була опублікована в офіційних джерелах. Після підтвердження двох випадків уряд Індії, тісно співпрацюючи з урядом Західної Бенгалії, запровадив комплексні заходи охорони здоров’я відповідно до встановлених протоколів. Посилений нагляд, лабораторні тести та польові дослідження були проведені завдяки скоординованим діям центральних та державних органів охорони здоров’я. У Західній Бенгалії попередні спалахи траплялися у 2001 році (Сі випадки захворювання на вірусний вірус НіВ.
• Передісторія
• Вірус Ніпах (Henipavirus nipahense) – високопатогенний вірус родини Параміксовіриди, рід Геніпавірус. Вперше його було виділено та ідентифіковано у 1999 році під час спалаху в Малайзії та Сінгапурі. Відтоді було зареєстровано кілька спалахів хвороби NiV у Південній та Південно-Східній Азії, більшість випадків – у Бангладеш. Вірус поширюється між тваринами та людьми, причому більшість випадків захворювання у людей мали прямий контакт зі свинями або кажанами. НіВ також може передаватися між людьми через прямий контакт або опосередковано через забруднену їжу (наприклад, сік фінікової пальми, забруднений слиною кажана). через аерозолі . Інкубаційний період зазвичай становить від 4 до 14 днів. Симптоми варіюють від легких (лихоманка, головний біль, біль у м’язах та нудота) до більш серйозних, включаючи важкі респіраторні симптоми та енцефаліт.
• Оцінка ЄЦПКЗ:
• Хоча захворювання протікає важко та має високий рівень смертності, ймовірність зараження та інфікування NiV для людей з ЄС/ЄЕЗ, які подорожують до Індії чи Бангладеш або проживають там, наразі дуже низька, враховуючи низьку кількість інфекцій у уражених районах, де на сьогодні виявлено випадки.
• Найбільш ймовірним шляхом завезення вірусу до ЄС/ЄЕЗ є потрапляння через інфікованих мандрівників. Хоча завезення вірусу не можна виключити, його ймовірність наразі дуже низька. Хоча вірус також може передаватися через прямий контакт із інфікованими дикими або домашніми тваринами, природних носіїв немає в Європі; тому ймовірність поширення вірусу в поточних умовах у межах ЄС/ЄЕЗ після завезення вважається дуже низькою.
• Як загальний запобіжний захід, людям з ЄС/ЄЕЗ, які відвідують або проживають у постраждалих районах, не слід торкатися домашніх або диких тварин та уникати контакту з їхніми екскрементами. Оскільки вірус може бути присутнім на харчових продуктах, забруднених кажанами, зазвичай рекомендується мити, чистити та готувати фрукти та овочі перед вживанням. Не слід вживати сирий сік фінікової пальми.

Нікотин, який міститься у сигаретах, викликає звикання. Під час куріння ваш мозок стимулює виділення дофаміну – гормону задоволення, який дарує відчуття щастя, енергії та зосередженості. Однак цей ефект короткочасний: з часом мозок починає покладатися на нікотин для отримання цих почуттів. Тому чим довше ви курите, тим більше дофаміну вам потрібно, щоб добре почуватися. Такий процес називається «нейроадаптацією». Через нестачу нікотину в організмі вам може бути важко зосередитися, ви можете відчувати нервозність, неспокій, дратівливість або тривогу.

Щоб визначити свій рівень фізичної залежності від нікотину, дайте відповідь всього на шість запитань. Цей тест допоможе вам дізнатися про наявність фізичної залежності від нікотину та краще спланувати кроки до повної відмови від вживання тютюну та нікотину.

 Чому куріння небезпечне?

• зниження когнітивних функцій: є зв’язок між тривалим курінням і погіршенням уваги та пам’яті. Курці часто стикаються з підвищеною тривожністю та дратівливістю, оскільки мозок втрачає здатність до регуляції настрою без нікотину;
• фізична втома: куріння знижує фізичну витривалість і спричиняє хронічну втому, що ускладнює виконання повсякденних завдань і впливає на загальну якість життя;
• захворювання серцево-судинної системи: куріння значно підвищує ризик розвитку хвороб серця та судин, включаючи інфаркти, інсульти та артеріальну гіпертензію;
• респіраторні захворювання: шкідливі речовини з сигаретного диму пошкоджують легені та бронхи, спричиняючи такі захворювання, як хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), астму та рак легень. Тривале куріння також знижує здатність легень забезпечувати організм киснем. Аерозоль електронних сигарет не є безпечною альтернативою тютюнокурінню. 
• онкологічні захворювання: куріння є основним фактором ризику розвитку не лише раку легенів, а й раку ротової порожнини, раку горла, раку стравоходу, раку підшлункової залози, раку нирок, раку шлунка та навіть раку шийки матки у жінок;
• ослаблення імунної системи: куріння послаблює імунітет, підвищуючи ризик інфекційних захворювань та погіршуючи здатність організму боротися з хворобами. 

Усвідомлення цих ризиків – перший крок до відмови від тютюнових і нікотинових виробів.

5 простих кроків, щоб позбутися тютюнової залежності, — відеоінструкція від Центру громадського здоров’я.

Відмовитися від куріння можливо!

Важлива та цікава інформація за посиланням: https://stopsmoking.org.ua/

У першу чергу:

• Дорослі, які не отримували ревакцинацію понад 10 років. Імунітет з часом слабшає, і людина фактично залишається без захисту.
• Люди з підвищеним ризиком травм (робота на будівництві, в сільському господарстві, з інструментами). Правець може розвинутись навіть після незначної рани.
• Військові, рятувальники, волонтери. Через часті поранення, контакт із ґрунтом та відсутність стерильних умов ризик значно вищий.
• Особи старшого віку. Часто пропускають ревакцинацію і не мають достатнього рівня імунного захисту.
• Люди з хронічними захворюваннями. Будь-яка інфекція для них може мати важчий перебіг.

Важливо пам’ятати.

Правець не передається від людини до людини — заразитися можна через рану.

Дифтерія передається повітряно-краплинним шляхом і може швидко поширюватися.

Єдиний надійний захист — вакцинація.

Нагадування.

Ревакцинація проти дифтерії та правця потрібна кожні 10 років.

Висновок простий.

Не варто чекати травми чи спалаху — краще оновити щеплення вчасно і бути спокійною за своє здоров’я.

З числа організованих дітей відвідували дитячі дошкільні заклади освіти – 3 (ЗДО №57, №75, ЗДО №104).
Згідно проведеного аналізу з профілактики сказу за 15-й тиждень зареєстровано 46 випадків звернень за медичною допомогою з приводу укусів, ослинень, подряпин тваринами.
Випадки реєструвалися на території: Львівської ТГ – 34 випадки, Пустомитівської ТГ – 3 випадки, Перемишлянської ТГ – 2 випадки, Оброшинської ТГ – 1 випадок, Зимноводівської ТГ – 2 випадки, Новояричівської ТГ – 2 випадки, Кам’янка-Бузької ТГ – 2 випадки. З них відомими тваринами – 12, невідомими – 34. Курс антирабічних щеплень (призначаються усім особам, ушкодження яким нанесли невідомі тварини) розпочали 42 осіб (91,3% від звернень).
Зареєстровано 11 випадків вірусного гепатиту. З них хронічні гепатити – 5 випадків (Львівська ТГ, Городоцька ТГ, Зимноводівська ТГ), гепатит А – 4 випадки (Львівська ТГ), гепатит В – 1 випадок (Львівська ТГ), гепатит С – 1 випадок (Львівська ТГ). Під час епідеміологічних розслідувань встановлено, що ймовірними факторами інфікування були:
вживання ін’єкційних наркотиків – 4 випадки, манікюр – 1 випадок, отримання медичної допомоги у стаціонарі – 1 випадок, не встановлено – 6 випадків.
Зареєстровано 12 випадків туберкульозу (Львівська ТГ – 9 випадків, Пустомитівська ТГ – 2 випадки, Жовківська ТГ – 1 випадок).
Зареєстровано 32 випадки повітряно-краплинних інфекцій, без врахування грипу та ГРВІ. З них вітряна віспа (Львівська ТГ – 21 випадок), скарлатина (Львівська ТГ – 4 випадки, Городоцька ТГ – 1 випадок), інфекційний мононуклеоз – 5 (Львівська ТГ).
Зареєстровано 2 випадки лямбліозу (Городоцька ТГ), 1 випадок ентеробіозу (Пустомитівська ТГ).
Зареєстровано 1 випадок сказу у домашнього кота у с. Добряни (Городоцька ТГ).
06.04.2026 року з Львівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів отримано Звіт про результати
дослідження патологічного (біологічного) матеріалу трупа кота №002369 п.м.26 від 03.04.2026
року – виявлено специфічні свічення характерні для вірусу сказу. Під час епідрозслідування
встановлено, що господарка кота проживає в с.Добряни, хутір Підмогилки, Городоцька ТГ.
Тварина безпородна, домашня, не вакцинована від сказу. Із слів власниці періодично залишав
місце утримання, але згодом повертався. 29.03.2026 року кіт повернувся після нічної
відсутності та мав хворобливий вигляд. Їжі та води не вживав. 31.03.2026 року господиня при
спробі взяти кота на руки зазнала подряпин. 01.04.2026 року звернулась до чергового лікарятравматолога КНП “Городоцька ЦЛ” ГМР. Встанолено діагноз: забійно-колота рана 2-го
пальця лівої кисті та з огляду на значного ризику інфікування сказом, скеровано для
проведення антирабічних щеплень. Розпочато курс антирабічних щеплень вакциною “Індіраб”
в лікарні святого Пантелеймона.
Фахівцями Львівського районного відділу ДУ «Львівський ОЦКПХ МОЗ» спільно з працівниками Городоцького районного управління ДПСС організовано співпрацю щодо запобігання поширенню сказу, проведено подвірні обходи в хуторі Підмогилки. Громадян, які проживають на територіях, прилеглих до осередку сказу, повідомлено про випадок захворювання кота на сказ та інформовано, що у випадку виявлення хворої тварини обов’язково повідомляти Городоцьку дільничну лікарню ветеринарної медицини.
Працівниками Городоцької ДЛВМ здійснюються подвірні обходи з метою виявлення хворих та підозрілих на сказ тварин та проведення поголовної вакцинації проти сказу собак і котів, що утримуються на неблагополучній щодо сказу території.
Фахівцями Львівського районного відділу ДУ «Львівський ОЦКПХ МОЗ» проведено усі необхідні протиепідемічні та дезінфекційні заходи в осередках зареєстрованих випадків інфекційних хвороб.

 Небезпеку для оточуючих становить людина, хвора на туберкульоз легень, яка кашляє і не лікується. Саме так, адже, якщо людина відповідально приймає ліки, вже через два тижні після розпочатого лікування вона перестає бути заразною, і, за рекомендацією лікаря, може
повертатись в колектив. 
 Туберкульоз може передаватись по спадковості. Це міф. Часто туберкульозом можуть хворіти члени сім’ї різного віку, але це тому, що між ними є тривалий контакт. 
 Регулярне провітрювання – важливий спосіб знизити ризик заразитись туберкульозом під час перебування в закритому приміщенні. 
 Якщо в організм потрапив збудник туберкульозу, то людина обов’язково захворіє на туберкульоз. Це міф. Більшість людей протягом життя співіснують з мікобактерією туберкульозу, яку імунна система тримає під контролем.

Профілактичне лікування здійснюється згідно з останніми рекомендаціями ВООЗ   Його можна пройти за 1 або 3 місяці, а захист зберігається понад 10 років. Головне — дотримуватися всіх призначень лікаря та не переривати курсу такого лікування.
Пам’ятайте, що всі послуги, пов’язані з профілактикою, діагностикою та лікуванням ТБ, в Україні безоплатні. Разом ми можемо подолати туберкульоз!

Ліквідація поліомієліту –наше спільне майбутнє. Увесь світ працює над тим, щоб викорінити цю хворобу.

Згідно з даними МОЗ України, в Україну повернувся поліомієліт.

У Рівненській області зафіксований та підтверджений випадок паралічу у 1,5 річної дитини, яка не була вакцинована від поліомієліту.

Хвороба викликана дериватом вакцинного штаму поліовірусів 2 типу (Sabin2).

У світі Афганістан та Пакистан залишаються ендемічними країнами.

У 2021 році в Україні зареєстрували спалах поліомієліту.

Доки поліомієліт існує хоча б в одній точці світу – заразитися ним ризикують всі, хто не отримав щеплення.

Згідно із рекомендаціями ВООЗ, розповсюдження вірусу поліомієліту припиняється за охоплення вакцинацією проти поліомієліту понад 95%.

Під час пандемії COVID – 19, війни в Україні, міграційних процесів серед населення знизилися показники охоплення щепленнями дитячого населення проти поліомієліту, що може сприяти виникненню захворювань на дану інфекцію серед дітей.

Що необхідно знати про поліомієліт ?

Вірус поліомієліту може паралізувати, уражає центральну нервову систему з виникненням парезів і паралічів. Дитина, яка невакцинована проти поліомієліту, перебуває у зоні підвищеного ризику та становить небезпеку для інших дітей.

Найчастіше хворіють діти від 6 місяців до 5 років. Захворювання виникає в результаті інфікування одним з трьох типів вірусів поліомієліту. Збудник поліомієліту (poliovirus hominis) належить до групи пікорнавірусів родини ентеровірусів (кишкових вірусів) та існує у вигляді трьох незалежних типів (1, 2 і 3). Більшість захворювань пов’язано з вірусом типу 1. Вірус добре переносить замороження, висушування. Не руйнується травним соком та антибіотиками. Гине при кип’ятінні, під впливом ультрафіолетового опромінення та дезинфікуючих засобів. Захворюваність на поліомієліт переважає у літньо-осінні місяці. Після перенесеної хвороби формується стійкий, типоспецифічний імунітет.

Клінічні прояви поліомієліту різноманітні.

У понад 90% інфікованих він минає безсимптомно, у 4-8% – в абортивній формі без рухових порушень. Тільки в 1-10 з кожної тисячі сприйнятливих до хвороби осіб (0,1-1,0%) розвивається паралітична форма хвороби з розвитком паралічів і парезів.

Клінічні ознаки паралітичних форм поліомієліту:

• гострий початок з підвищенням температури тіла

• біль голови, горла

• нежить

• блювота, проноси

• раптове порушення ходи, м’язова слабість, біль у кінцівках

• порушення чутливості шкіри

• розвиток гострих млявих паралічів виникає від декількох годин до 1-5 днів

Як можна заразитися вірусом поліомієліту?

Джерелом інфекції є хворі на паралітичні та непаралітичні форми поліомієліту або вірусоносії. Передача збудника поліомієліту відбувається від людини до людини. Основний механізм передачі вірусу – фекально-оральний, який відбувається через брудні руки, іграшки, поверхні, інфіковану воду та їжу; переноситься мухами. Інфікування може відбуватись повітряно-крапельним шляхом через виділення з верхніх дихальних шляхів.

Як довго є заразним хворий на поліомієліт?

З верхніх дихальних шляхів вірус виділяється тільки в гострому препаралітичному періоді, з випорожненнями – триваліший час. Найбільш інтенсивне виділення вірусу від хворого відбувається в перші два тижні захворювання, але може продовжуватися впродовж 4-6 тижнів від початку хвороби.

Як попередити зараження поліомієлітом?

Вакцинація – найефективніший метод профілактики поліомієліту!

• у 2 та 4 місяці від народження — інактивованою поліомієлітною вакциною (ІПВ);
• у 6 та 18 місяців, а також у 6 та 14 років — оральною поліомієлітною вакциною (ОПВ).

Шести доз вакцини достатньо, щоби сформувався імунітет до поліомієліту на все життя.

Обидві вакцини, ІПВ і ОПВ, формують імунітет до поліомієліту. ІПВ запобігає потраплянню дикого поліовірусу до центральної нервової системи, таким чином захищаючи від паралічу. ОПВ формує імунітет в кишківнику й у такий спосіб захищає від зараження і запобігає передачі вірусу. Більше інформації про поліомієліт, його наслідки та захист від хвороби – за посиланням: https://cutt.ly/YO4MAIR

Поліовірус поширюється від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше — через брудні руки, інфіковану їжу та воду. Поліо може загрожувати величезній кількості нещеплених або не повністю щеплених дітей невиліковним паралічем (зазвичай ніг) і навіть смертю протягом кількох годин. 5–10% тих, кого паралізувало внаслідок поліомієліту, помирають через те, що параліч уразив саме дихальні м’язи. 1 з 200 інфікованих вірусом поліомієліту отримує параліч на все життя. Найбільш вразливі до цього захворювання – діти віком до п’яти років.

Щеплення від поліо можна отримати безоплатно – для цього зверніться до вашого педіатра або сімейного лікаря. Крім того, якщо ви пропустили якісь дози щеплення, намагайтеся якомога швидше надолужити їх.

Вакцини, які використовують державні й приватні клініки, безпечні, зареєстровані та дозволені для використання в Україні.

Через низький рівень охоплення щепленнями поліовірус циркулює в країні й загрожує можливою появою невиліковного паралічу у невакцинованої або не повністю вакцинованої дитини. Хто це буде – передбачити неможливо, проте захист від таких наслідків хвороби є. І це – вакцинація проти поліо.

Проведення першого етапу дозволить захистити дітей від невиліковного паралічу, у разі якщо вони інфікуються поліовірусом.

Коли розпочинається кампанія

Перший етап кампанії розпочинається в усіх регіонах 1 лютого 2022 року і триватиме три тижні.

Кому треба щеплюватись?

Дітям віком від 6 місяців до 6 років (5 років 11 місяців 29 днів), які з певних причин пропустили одну чи більше необхідних до віку доз щеплення. Для їх надолуження батькам дитини слід звернутися до педіатра або сімейного лікаря.

Чим щеплюватимуть дітей?

Для першого етапу кампанії буде використана інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ) французького виробництва у монодозних чи багатодозних флаконах. Вона містить неживі віруси поліо усіх трьох типів. Держава закупила понад 400 тис. доз такої вакцини для покриття загальних потреб і проведення першого етапу імунізації в межах кампанії.

Вакцина ІПВ запобігає розвитку клінічних проявів інфекції у разі потрапляння поліовірусу до центральної нервової системи, таким чином захищаючи від паралічу.

Вакцину вводять внутрішньом’язово у передню поверхню стегна або в дельтоподібний м’яз руки. В сідницю вакцину не вводять!

Як перевірити вакцинальний статус своєї дитини і отримати щеплення?

1. Ознайомтеся з Національним календарем профілактичних щеплень.

2. Перегляньте дані щодо здійснених щеплень, внесені у медичну картку вашої дитини.

3. Перевірте, чи отримала дитина всі щеплення відповідно до віку.

4. Якщо ви помітили, що якогось зі щеплень не вистачає, зверніться, будь ласка, до свого сімейного лікаря або педіатра.

Щеплення від поліомієліту внесені у перелік обов’язкових* гарантованих державою щеплень. Їх можна отримати безоплатно у свого сімейного лікаря або педіатра, якщо вони працюють у закладі, що має договір із Національною службою охорони здоров’я України.

Що робити, якщо ви не зробили щеплення вчасно? 

Не потрібно розпочинати серію вакцинації спочатку, якщо була пропущена якась із доз. Незалежно від того, скільки часу минуло. Необхідно ввести дози, яких не вистачає, за графіком з дотриманням мінімальних інтервалів.

Що робити, якщо вам кажуть, що вакцини немає?

Якщо вам кажуть, що вакцини немає або безпідставно відмовляють від вакцинації, потрібно звернутися до керівника медзакладу. Якщо керівник не може або відмовляється надати необхідну інформацію, зверніться у департамент/управління охорони здоров’я у вашій області.

Перевірити актуальні дані щодо наявності вакцин, можна на сайті Центру громадського здоров’я.

Чому важливо щеплюватися від поліо?

Поліомієліт – інфекційне захворювання, яке є небезпечним для життя. Його спричиняють поліовіруси, що потрапляють до організму зазвичай через немиті руки та іноді через заражену воду та їжу. Особливо вразливі до нього діти до 6 років. У більшості випадків поліомієліт протікає непомітно, проте людина продовжує розповсюджувати вірус й інфікувати інших. В 1 з 200 випадків поліо спричиняє невиліковний параліч. 5–10% з тих, кого паралізувало внаслідок поліомієліту, помирають через ураження паралічем саме дихальні м’язи.

Ліків від цієї хвороби не існує. Єдиним і безальтернативним захистом є вакцинація.

Рекомендації за посиланням: поліомієліт