Історично ця дата пов’язана з подіями 1941 року, коли війна прийшла на наші землі, принісши з собою руйнування та мільйони втрачених життів. Тоді трагедія торкнулася практично кожної української родини.
Десятиліттями ми повторювали фразу «Ніколи знову», сподіваючись, що людство засвоїло цей страшний історичний урок. Але сьогодні ці слова звучать для нас інакше. Війна знову в нашому домі. Змінилося століття, змінилося обличчя агресора, але суть залишилася незмінною: українці змушені зі зброєю в руках виборювати своє право на існування, свободу та власне майбутнє.
У цей день згадуємо не лише тих, хто загинув у Другій світовій війні. Ми схиляємо голови в пам’ять про кожного і кожну, чиє життя забрала сучасна російська агресія. Пам’ятаємо наших воїнів, які віддали найцінніше, захищаючи державу. Пам’ятаємо цивільних – дорослих і дітей, – які стали безневинними жертвами терору.
Наша пам’ять – це про усвідомлення ціни нашої свободи. Вона дає нам сили боротися за сьогодення.
Зупиніться сьогодні на мить. Вшануйте хвилиною мовчання всіх, кого забрали війни.
Пам’ятаємо…