Юридичні терміни часто здаються схожими, але мають різне значення. Тому людина, яка не є фахівцем у сфері права, може їх легко сплутати. Між тим, неправильне розуміння правових понять може призвести до помилок під час оформлення документів, укладення договорів або реалізації й захисту своїх прав.
У рубриці «Юстиція доступною мовою» розповідаємо про різницю між п’ятьма парами юридичних термінів, які можуть викликати плутанину.
Малолітня особа vs Неповнолітня особа.
Малолітня особа — це дитина до 14 років.
Неповнолітня особа — дитина віком від 14 до 18 років.
Від віку залежить обсяг цивільної дієздатності особи, можливість самостійно вчиняти окремі правочини, а також обсяг її прав та обов’язків, визначених законом.
Місце проживання vs Місце перебування.
Місце проживання — житло, у якому людина проживає постійно або переважно.
Місце перебування — житло або інше місце, де особа проживає тимчасово, як правило, менше шести місяців протягом року.
Це може мати значення для реєстрації, отримання адміністративних послуг, участі в судових процесах та інших юридично значущих дій.
Відмова від спадщини vs Неприйняття спадщини.
Відмова від спадщини — це свідоме волевиявлення спадкоємця, який подає відповідну заяву нотаріусу.
Неприйняття спадщини — це ситуація, коли спадкоємець не прийняв спадщину у встановленому законом порядку та строк. Наприклад, якщо особа, яка не проживала постійно зі спадкодавцем, не подала заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня її відкриття.
В обох випадках особа не набуває права на спадщину, однак правові підстави та порядок настання таких наслідків різні.
Договір дарування vs Договір пожертви.
За договором дарування дарувальник безоплатно передає або зобов’язується передати майно у власність обдаровуваного без визначення спеціальної мети його використання.
Договір пожертви є окремим видом договору дарування. Головна різниця полягає у меті. За даруванням майно передають просто так, а за пожертвою — виключно для досягнення певної, наперед обумовленої мети (на лікування, благодійність, розвиток науки тощо).
Споживач vs Покупець.
Покупець — це сторона договору купівлі-продажу, яка набуває товар відповідно до умов договору.
При цьому він може не користуватися цим товаром, а, наприклад, подарувати чи перепродати.
Споживач — фізична особа, яка купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари, роботи або послуги для особистих потреб, не пов’язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.
У багатьох випадках права, передбачені законодавством про захист прав споживачів, можуть реалізовуватися особою, яка використовує товар для власних потреб, навіть якщо вона не є покупцем за договором. Водночас обсяг таких прав у конкретній ситуації залежить від характеру правовідносин і вимог закону.
Примітка: матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією.
