Що буде з пам’ятками архітектури України після війни?

Станом на 22 липня російські окупанти вчинили щонайменше 434 злочини проти української культурної спадщини у 15 різних регіонах.

Йдеться про 129 знищених чи пошкоджених об’єктів, з них – 22 пам’ятки національного значення. Збитки у цій галузі оцінюють у понад 6 мільярдів євро.

ZAXID.NET з’ясовував з фахівцями-пам’яткоохоронцями, що буде із нашою культурною спадщиною, що зазнала втрат.

Деякі міста просто не мали часу врятувати чи захистити свою спадщину: російські танки були на їхніх вулицях вже у перший день повномасштабної війни. Тим часом області, розташовані трохи далі від фронту, намагаються убезпечити свої музейні експонати і захистити архітектуру.

Світовий фонд Aliph і Фонд принца Клауса також дуже допомогли. Окрім захисту спадщини, фонд Aliph профінансував 3D-сканування 10 великих об’єктів у Львові і області, цифрування архівів, реставрацію демонтованих вітражів, надав музеям і архівам пакувальні матеріали.

У таких викликах самоорганізувалися і самі заклади культури. Так виникли центри консультування і взаємодопомоги – Музейний кризовий центр, що фінансово підтримує музейників із гарячих точок, Штаб порятунку спадщини і Центр порятунку культурної спадщини, які надають культурним установам пакувальні матеріали і допомагають евакуйовувати експонати.

Український державний інститут культурної спадщини Міністерства культури також вважає пріоритетним в умовах війни оцифрування культурної спадщини: не тільки архітектурних пам’яток, але й важливих унікальних документів, креслень, науково-проектної документації.

Так, завчасне лазерне 3D-сканування собору Нотр-Дам у Парижі дозволило відновити його після пожежі 2019 року.

Директорка Українського державного інституту культурної спадщини Ірина Прокопенко зазначила, що місцеві органи повинні створити комісії для фіксації, оцінки пошкоджень, напрацювання можливості збереження, відновлення або подальшої реставрації пам’яток історії та архітектури.

Такі ж заяви готовності допомогти Україні під час реставрації та реконструкції зруйнованих чи пошкоджених об’єктів культурної спадщини уже роблять міжнародні партнери.

Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко домовився з колегою з Італії Даріо Франческіні спільними зусиллями двох міністерств відбудувати маріупольський драмтеатр.

Британський архітектор Норман Роберт Фостер, лауреат Імператорської та Прітцкерівської премій, погодився брати участь у відновленні Харкова.

Дипломати Азербайджану вирішили підтримати розбомблений музей в Охтирці, з яким у них і раніше була культурна співпраця.

Культурні міжнародні організації, пов’язані з охороною культурної спадщини, підготували свій план дій щодо захисту пам’яток України, надаючи необхідну підтримку місцевим фахівцям.

Зокрема, Світовий фонд пам’яток (WMF) реалізовує чотири нові проекти в Україні. Він надав 440 вогнегасників для безпеки історичних дерев’яних церков. Міжнародний альянс із захисту спадщини у зонах конфліктів Aliph виділив Україні 2 мільйони доларів.

Директорка Інституту культурної спадщини Ірина Прокопенко наводить приклади повоєнної відбудови в Європі: у 1944 році 85% архітектури Варшави було зруйновано, але Польща відновила історичне місто. Також після війни на Балканах у 1990-х відбудували зруйнований 400-річний Старий міст у герцеговинському місті Мостар.

Те, що пам’ятки відновлені майже з нуля, не завадило внести їх до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

«Міжнародні співтовариства підтримують відновлення зруйнованої війною культурної спадщини із використанням традиційних ремесел та місцевих будівельних матеріалів зі збереженням автентичності. Ми вважаємо, що в процесі реставрації об’єктів культурної спадщини необхідно додавати нові цінності, що виникли внаслідок військових дій і руйнувань, але одночасно не забувати про Нарський документ про автентичність 1994 року», – наголошує ZAXID.NET Ірина Прокопенко.

Під час відбудови міста необхідно враховувати думки не тільки фахівців, а й мешканців, щоб стратегія розвитку формувала громаду.

Збереження спадщини має відбуватися паралельно з відновленням інфраструктури та житлових будинків.

Однак відбудову, вважають архітектори, слід розпочинати з генерального плану за зразком європейських міст, які роблять їх гнучкими до викликів часу. Такі проекти охоче фінансують світові банки.