Найкращий, за оцінкою мистецтвознавців, іконостас в історії українського сакрального мистецтва зберігається сьогодні не в церкві, для якої його створили, а в Національному музеї у Львові. Йдеться про іконостас 1697–1699 років роботи Івана Рутковича – майстра, який понад чверть століття працював у Жовкві, що святкувала в цю неділю День міста.
Оборонний замок і саму Жовкву заклав 1594 року коронний гетьман Речі Посполитої Станіслав Жолкевський на околиці села Винники, відомого з літописів ще з 1368 року. Місто спроєктували за принципом «ідеального міста» доби Ренесансу: з широкими вулицями, просторою площею та оригінальним плануванням. Всі головні будівлі міста були розташовані подібно до органів людського тіла: замок був головою, ринок – легенями, міські брами – руками і ногами, костел і церква – серцем. Гетьман запросив італійських архітекторів, серед яких Павло Щасливий, автор кількох знакових споруд у Львові. У 1603 році король Сигізмунд III Ваза надав місту магдебурзьке право.
Розквіт міста як мистецького та культурного осередку припав на другу половину XVII–XVIII століття, коли власником Жовкви став король Ян III Собеський. За нього Жовква перетворилась на одну з найкрасивіших приватних міст-резиденцій Європи: розбудували домініканський монастир, заснували жіночий монастир і монастир отців-василіан, звели нову велику синагогу – ренесансно-барокову споруду оборонного типу роботи королівського архітектора Петра Бебера, одну з небагатьох подібних, що збереглися в Європі. А при василіанському монастирі Різдва Христового діяла друкарня, яка випускала книги для потреб цілого регіону.
Тоді ж у місті склалася власна школа малярства та різьби, з якою пов’язане ім’я майстра Івана Рутковича. Йому з колегами і належить іконостас церкви Різдва Христового, яким захоплюються мистецтвознавці. Разом з іншими митцями він також оздобив не одну церкву за межами Жовкви – у Волиці-Деревлянській, Волі-Висоцькій, Потеличі та інших селах.
Інша робота майстрів жовківської школи лишилася на своєму місці. Дерев’яна церква Святої Трійці 1720 року, на спорудження якої частину коштів дав королевич Яків Собеський, разом з іконостасом роботи Рутковича та Василя Петрановича внесена до списку світової спадщини ЮНЕСКО у складі серійної номінації «Дерев’яні церкви Карпатського регіону України і Польщі».
Нагадаю, що ця церква тривалий час була на реставрації, і 6 серпня цього року, у день свята Преображення Господнього, у Жовкві відбувся подячний молебень з нагоди її завершення. Фахівці відновили конструктивні елементи будівлі, фасади та покрівлю, а завершальним етапом стала реставрація унікального настінного живопису храму.
