Історія війни пишеться не лише в офіційних зведеннях, а й у таких щемливих моментах: коли побратими особисто приїжджають до дому полеглого, щоб вклонитися родині та передати державну нагороду.
Андрій Андрейко був мешканцем села Скнилів Зимноводівської громади. У 2024 році він віддав своє життя в бою за свободу та незалежність України. Герою було 47 років.
Державне визнання подвигу
Відповідно до Указу Президента України від 5 лютого 2025 року, за особисту відвагу, виявлену у захисті державного суверенітету, та стійкість, Андрія Андрейка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Візит побратимів
Військовослужбовці з частини, де проходив службу Андрій, відвідали його родину, щоб особисто вручити високу державну відзнаку дружині Тетяні. Тепер орден посяде почесне місце в домі, де зростають двоє дітей Героя і де пам’ять про нього бережуть не лише як про відважного воїна, а насамперед як про турботливого батька та надійну опору сім’ї.
Ця нагорода є офіційним визнанням його подвигу для історії України. А для родини та всієї громади — це вічне нагадування про те, якою надвисокою ціною виборюється наше вільне майбутнє.
Вічна шана та слава Герою!