Умови, що на сьогодні склалися, призвели до такого соціального явища, як безпритульність і бездоглядність дітей. Діти, що покинуті батьками або самі покинули сім’ю, в якій не створено відповідних умов для життя та повноцінного розвитку, займаються бродяжництвом, жебракуванням, крадіжками, систематично вживають алкогольні напої, токсичні і наркотичні речовини та часто стають жертвами сексуальних злочинів, залучаються дорослими до протиправної діяльності. Життя і здоров’я таких дітей постійно перебуває під загрозою.
До основних причин, що зумовлюють дитячу безпритульність і бездоглядність, слід віднести такі:
– жорстокі форми виховання дітей в сім’ях;
– психологічна криза стосунків батьків та дітей;
– неспроможність або небажання сім’ї виконувати виховні функції;
– перебування дітей під опікою матеріально неспроможних родичів;
– експлуатація батьками праці дітей, що призводить до послаблення будь-якої мотивації до продовження навчання;
– нездатність державної інтернатної системи забезпечити соціалізацію вихованців з урахуванням їх потреб та умов розвитку суспільства;
Головним завданням у подоланні дитячої безпритульності і бездоглядності, запобіганні сирітству, створенні умов для всебічного розвитку та виховання дітей, а саме:
– розроблення та запровадження ефективних форм роботи з профілактики дитячої безпритульності і бездоглядності,
– виявлення на ранній стадії сімей, які неспроможні або не бажають виконувати виховні функції та забезпечення захисту прав дітей, які виховуються в таких сім’ях;
– застосування ефективних форм соціальної підтримки та запровадження методів роботи з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах;
– забезпечення підготовки та перепідготовки фахівців закладів соціального захисту дітей.