За роки сімейного життя можна накопичити чимало спільної сумісної власності: будинок, земельну ділянку, автомобіль, грошові заощадження тощо.
Цілком очевидно, що свої надбання чоловік та дружина матимуть бажання комусь передати, тому для цього можна використати таку форму розпорядження майном як «заповіт подружжя».
Урегульована нормами Цивільного кодексу України процедура посвідчення останньої волі сімейної пари передбачає оформлення документа, який визначить подальшу долю їхнього майна. Так, після складення заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Варто пам’ятати, що за своє життя дружина та чоловік мають право відмовитися від спільного заповіту. Таке рішення повинно бути нотаріально посвідчене. У разі ж смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження зазначеного у заповіті майна.