З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну українці змушені шукати відповіді на питання, які не поставали перед ними раніше. Виклики та загрози, що пов’язані з війною, набули безпрецедентних масштабів. Кожен звикає до умов, які задає «нова реальність».
За таких обставин варто пам’ятати просте й складне водночас правило: коли ви спілкуєтеся з іншими та не впевнені, чи є конкретне слово образою або ні, чи не зачіпає воно почуттів, спробуйте поставити себе на місце людини. Мова йдеться про людину, до якої ви звертаєтеся, про яку говорите або пишете.
Чи сподобалося б вам таке звернення, чи хотіли б ви, щоб про вас говорили саме так?
Пам’ятайте, на першому місці завжди має бути людина 
Будь-що, що порушує звичний перебіг життя людини, може бути стресовим (наприклад, образа, надзвичайна ситуація, складнощі на роботі). Водночас слід пам’ятати, що всі люди проживають стрес по-різному — хтось рідше, хтось частіше.
Попри всі труднощі ми маємо пам’ятати про етику взаємодії з різними людьми. Адже коли людина перебуває у стані стресу, кожен жест, кожне слово, навіть тон голосу і постава впливають на відчуття іншої людини.
Участь у війні може травмувати, адже існує загроза для життя і здоров’я. Після травматичних подій здається, що життя вже більше є не таким, яким воно було раніше. Час, проведений у зоні бойових дій, а також отриманий та пережитий досвід, можуть впливати на людей. Їхня ідентичність, їхні емоції та фізіологічні реакції, цінності, погляди на життя і взаємодія з іншими можуть змінитися.
Тож, враховуючи наведене, ділимося з вами принципами безбар’єрної мови. Це саме та мова, в якій відсутні слова, фрази, що демонструють упереджене, стереотипне або дискримінаційне ставлення до певних людей чи груп. Це мова, яка не відчужує людей — навмисно або ненавмисно.
Спілкуючись з людьми, дотримуйтесь наступних рекомендацій:
Вживайте клінічні терміни й діагнози лише в потрібному контексті
Існують терміни, які використовуються на позначення стану психічного чи фізіологічного здоров’я людини, що з роками набули яскраво негативного забарвлення і перейшли у розряд ненормативної лексики (лайки). Через те, що людей із різними діагнозами сприймали як «нетипових», ці діагнози стали використовувати з намірами образити чи зачепити. Ми досі можемо чути лайливі слова, які перетворилися на образливі прізвиська. Наприклад, якщо ми справді говоримо про людину, котра перебуває на лікуванні, варто казати «пацієнт/ка», оминаючи слова, які стигматизують людину.
Дотримуйтеся принципу «спочатку людина»
Під час розмови спочатку говоріть про людину, а не про її риси. Тобто, у фразах та висловах спочатку згадуйте людину, а далі вже її ознаки, якщо це потрібно. Усі ми значно більше, ніж якась одна ознака.
Не кажіть більше, ніж є насправді
Так, між фразами «людина, яка користується колісним кріслом» і «людина, прикута до візка» відчувається різниця, чи не так?
Адже в дійсності людина ні до чого не прикута, на ній немає
кайданів, а крісло колісне — це просто засіб для пересування.
Утримуйтесь від узагальнень та категоричності
Це є дуже поширеною помилкою, яка призводить до формування стереотипів. Ми пов’язуємо поведінку та дії людини з її етнічною належністю, кольором шкіри, статтю тощо.
А також дії однієї людини проєктуємо на цілу групу, до якої ми її відносимо. Всі люди різні зі своїми такими ж різними поглядами, особливостями та ознаками.
Використовуйте нейтральну термінологію
Прояв емпатії та доброзичливого ставлення — це важливо й потрібно, але інколи ми можемо несвідомо додавати висловленню зайвого емоційного забарвлення. Наприклад, часто у медіа можна побачити формулювання «жертва домашнього насильства», хоча коректніше було б писати «постраждала від домашнього насильства». Інший приклад — «людина, що страждає на психічний розлад»: існують такі види психічних порушень, з якими люди живуть упродовж усього свого життя, але це не означає, що їхнє життя перетворюється на страждання. Людина може проходити терапію, як медичну, так і у фахівця, вона просто живе з таким діагнозом так само, як і інші люди.
Уникайте маскувальних слів
Евфемізми, або маскувальні слова, вживаються, коли співрозмовники не знають, як коректно говорити, бояться ненароком зачепити людину. Це може спричиняти непорозуміння, ображати чи вводити в оману. Варто уникати переносних значень та метафор, тому що вони викривляють життєву ситуацію людини, приховують чи прикрашають її.
Завжди краще послуговуватися коректною термінологією.
Текст публікації підготовлено за матеріалами українського посібника з безбар’єрної комунікації «Довідник безбар’єрності»: https://bf.in.ua/.