Вона дозволяє комплексно оцінити стан здоров’я людини та його вплив на щоденне життя.
Це важливий крок у реформі, спрямований на забезпечення прозорості та підтримки людей з обмеженнями життєдіяльності.
Як це працює?
Оцінювання базується на категоріях:
Самообслуговування: здатність до гігієни, приготування їжі, одягання.
Пересування: можливість долати відстані, користуватися транспортом.
Орієнтація: здатність орієнтуватися у просторі та використовувати органи чуття.
Спілкування: взаємодія з іншими людьми через усну, письмову чи невербальну комунікацію.
Контроль за поведінкою: здатність дотримуватися норм і забезпечувати особисту безпеку.
Здобуття освіти: можливості навчатися та опановувати нові знання.
Трудова діяльність: здатність працювати та адаптуватися до умов праці.
Кожна категорія має ступені обмеження — легкий, помірний, виражений і серйозний. Наприклад:
Легкий ступінь обмеження самообслуговування означає, що людина здатна виконувати більшість завдань самостійно, але може потребувати незначної допомоги.
Виражений ступінь пересування передбачає потребу в інвалідному візку або допомозі інших людей.
Чому це важливо?
Такий підхід орієнтований не на діагноз, а на функціональні можливості людини. Це дозволяє розробити індивідуальну програму реабілітації (ІПР) і забезпечити необхідну підтримку для відновлення та адаптації.
Міжнародні стандарти
Нова система враховуватиме принципи Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ), тобто не лише медичні аспекти, але й соціальні фактори, вплив середовища та бар’єрів. Такий підхід сприяє індивідуалізації підтримки, підвищує її ефективність та допомагає створювати умови для максимально можливої незалежності та активності людини.
Детальніше про нові критерії, ступені обмеження та як відбувається оцінювання, читайте на сайті МОЗ. Посилання — у першому коментарі.