Сьогодні на Личаківському кладовищі у Львові відбулося урочисте відкриття пам’ятника на могилі видатного українського композитора, музикознавця та Героя України Мирослава Скорика. Участь у заході взяли: голова Львівської облдержадміністрації Максим Козицький, заступник голови облдержадміністрації Іван Собко, голова Львівської райдержадміністрації Христина Замула, представники Львівської обласної ради, міської ради Львова, громадськості та мистецьких діячів з усієї України.
Пам’ятник на могилі Мирослава Скорика зводили кілька місяців. Проєкт ініційований дружиною композитора – проректоркою з наукової роботи Національної музичної академії України ім. П. Чайковського, докторкою мистецтвознавства, професоркою Адріаною Скорик. На могилі видатного композитора, згідно з проектом, розташована скульптура «Плакальниця». Скульптура – це зажурена дівчина, яка тужить та плаче, бо митець покинув цей світ. Схожий образ можна побачити на могилі видатного композитора Фредеріка Шопена на кладовищі у Парижі – Пер-Лашезі.
Нагадаємо, що серце одного з найяскравіших представників сучасного покоління композиторів перестало битися 1 червня 2020 року.
Мирослав Скорик за свою творчість та активну громадську роботу став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка, кавалером ордена «Знак Пошани», нагороджений орденом «За заслуги» I, II, III ступенів, академік Академії мистецтв України.
Довідково: Мирослав Михайлович Скорик (1938 – 2020) – композитор, музикознавець, Герой України. Народився у Львові. Закінчив Львівську державну консерваторію ім. М. Лисенка. Є автором музики до кінострічки «Тіні забутих предків» (1964) Сергія Параджанова. Був співголовою Національної спілки композиторів України, очолював Київську оперу. Твори Мирослава Скорика регулярно виконують в Україні, інших пострадянських країнах, а також у Німеччині, Франції, Австрії, Нідерландах, Болгарії, Чехії, Словаччині, Польщі, Великій Британії, США, Канаді, Австралії. Композитор часто виступав як диригент і піаніст із виконанням власних творів. У стилістиці продовжував традиції львівської композиторської школи, органічно пов’язаної з різноманітними первинними жанрами; дав модерну авторську візію українського, зокрема карпатського, фольклору і львівського міського та салонного музикування, а також сучасної популярної музики, насамперед джазу.
