2 квітня відзначають Всесвітній день поширення інформації про аутизм, і кожному з нас варто дізнатися про нього більше. Адже, за даними ВООЗ, з аутизмом народжується кожна сота дитина в світі.
Коли йдеться про аутизм, йдеться, не про захворювання, а про розлад, особливість розвитку, з якою людина народжується і живе усе життя. Аутизм неможливо набути внаслідок дії зовнішніх чинників, його не «вилікувати», проте доказові методи психологічного втручання можуть покращити комунікативні та соціальні навички людей з аутизмом.
Аутизм – це, насправді, дуже різні особливості, тому одне слово вміщує розлади аутистичного спектру (РАС). Спектр – бо здібності і потреби людей з РАС можуть значно різнитися. Дехто з людей, що мають аутизм, використовує вербальну комунікацію з іншими, а дехто – ні, хтось потребує
догляду упродовж усього життя, інші ж – можуть жити самостійно, працювати.
Люди з РАС часто мають проблеми з соціальною взаємодією, а також – обмежену або повторювану поведінку, сталі інтереси. Ознаки аутизму зазвичай з’являються у віці 2-3 років. Деякі – можуть з’явитися і в більш ранньому віці. Що раніше батьки і лікарі визначають, що дитина перебуває
в спектрі, то більше позитивних результатів можна досягти в покращенні якості її життя.
ОЗНАКИ, ЯКІ МИ НАВЕДЕМО НИЖЧЕ, МОЖУТЬ ВКАЗУВАТИ НА ТЕ, ЩО ДИТИНА ПЕРЕБУВАЄ В ГРУПІ РИЗИКУ ЩОДО РОЗЛАДУ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ.
До 6 місяців:
Дитина уникає або не підтримує зоровий контакт;
Не виявляє радісних емоцій, рідко посміхається.
До 9 місяців:
Не виявляє щасливих, сумних, роздратованих, здивованих виразів обличчя.
Не реагує на ім’я.
До 12 місяців:
Не лепече;
Не використовує або використовує рідко жести: не вказує на предмети, не махає «па-па», не простягає ручки.
До 1,5 років:
Не вказує на предмет, що привернув його увагу.
До 2 років:
Не помічає емоцій інших людей.
До 3 років:
не помічає інших дітей і не намагається приєднатися до їхньої гри.
До 4 років:
не грає в рольові ігри (не прикидається лікарем чи супергероєм).
НА РАС ТАКОЖ МОЖЕ ВКАЗУВАТИ ТАКА ПОВЕДІНКА:
дитина виставляє іграшки чи інші предмети в ряд і засмучується, коли порядок змінюється;
щоразу повторює слова або фрази;
постійно грає іграшками однаково;
фокусується, на окремих предметах (наприклад, колесах);
вимагає дотримання певної послідовності дій;
засмучується через незначні зміни.
Якщо ваша дитина має якісь із цих ознак, зверніться до свого педіатра або сімейного лікаря. Адже не всі діти з аутизмом мають такі ознаки і наявність таких ознак не завжди вказує на аутизм.
Для людей із аутизмом притаманний високий рівень тривожності. Проте, щоби опанувати цю тривогу та почуватися в безпеці, людям із РАС потрібна впорядкованість: розклади, заздалегідь визначений порядок дій, рутини і звичні маршрути. Довідник безбар’єрності, створений за ініціативою Олени Зеленської «Без бар’єрів» наводить такі поради щодо спілкування з людьми
з РАС:
Поважайте розклад і ритуали людини з аутизмом. Те, що може бути дрібницями для вас, є вкрай важливим для нього чи для неї. Якщо ви пропонуєте нову активність, дайте людині час на осмислення, будьте готові, що їй це може не сподобатись, і прийняти такий вибір.
Те ж стосується і подарунків. Людина з РАС не завжди може миттєво висловити свої почуття чи подяку – це для неї сюрприз і порушує встановлений порядок дій. Тому до такого досвіду потрібно готувати. Так само треба прийняти, що людині може не сподобатись подарунок і вона не
робитиме вигляд, що вона у захваті, для ввічливості.
У розмовах з людьми з РАС паузи в очікуванні відповіді необхідно робити трохи довшими – від 30 секунд до хвилини. Тримайте м’який фокус на людині – дивіться десь на середину лоба, а не в очі. І будьте готовими до того, що людина не дивитиметься на вас, а наприклад, розвернеться вбік.
Це – спосіб самозаспокоєння. Також методами заспокоєнням можуть бути якісь рухи, розкачування чи вигуки. Це потреба нервової системи людини.
Висловлюйтесь чітко і не давайте обіцянок. Ви можете забути про сказане, а людина чекатиме на виконання.
Також краще не говорити припущеннями. Якщо ви сумніваєтеся, варто сказати чітке «ні» і спробувати пояснити чому.
Не варто також використовувати метафори, слова у переносному значенні, епітети, адже люди у спектрі все сприймають буквально. Натомість бажано говорити простими короткими реченнями. Також треба розуміти, що люди з РАС не завжди розуміють якісь інтонації, вирази обличчя та жести, тому уникайте натяків і говоріть прямо.
У спілкуванні з людьми з РАС, як, власне, із іншими людьми, потрібно навчитися сприймати все як є і не намагатися «переробити» людину.
За матеріалами сайту Кабінету Міністрів України