Особливо це актуально для діток, які на початок навчального року мають вік майже 6 років. Деякі батьки вважають вирішують, що чим раніше дитина піде до школи, тим ліпше.
Навчання триває аж 12 років, і якщо дитина сідає за парту в віці 7 років, то середню освіту завершує аж у 19.
Однак існує негативний досвід батьків, які віддали дітей до школи зарано, і потім довелося переживати наслідки. Спробуємо розібратися, на що звертати увагу батькам, щоби зрозуміти, чи дитина готова до шкільного навчання; а також, що вони можуть зробити для допомоги у формуванні належних якостей.
Що насправді необхідно дитині для початку навчання, а що не таке важливе? Розглянемо складники шкільної готовності: Інтелектуальна готовність -фізіологічна готовність мозку до навчання. Вольова готовність -здатність робити щось всупереч складнощам. Інтелектуальна готовність -фізіологічна готовність мозку до навчання. Соціальна готовність- навички спілкування з іншими. Мотиваційна готовність-«Навіщо мені школа?».
Фізичне дозрівання-готовність тіла до навчання.
Дитина готова до школи, якщо: її багато що цікавить, вона ставить запитання. Любить робити щось, може зайняти себе сама. Їй цікаво пізнавати нове. Вона робить висновки й умовиводи. Вона просить читати їй книжки й уважно слухає їх. Може спокійно почекати деякий час. Може цілеспрямовано йти до своєї мети.
Дитину цікавить школа, вона хоче піти туди. Дитина легко встановлює контакт і нормально спілкується з іншими людьми. Грає в ігри за правилами, дотримується встановлених правил. Досить фізично розвинена, спритна. Має повністю сформовані навички самообслуговування.
Дитина не готова до школи, якщо: має серйозні логопедичні проблеми, які не розв’язали раніше (рекомендується консультація логопеда). Дитина часто хворіє (шкільне навчання бажано починати ближче до 7 років). Дитина завжди надає перевагу грі, навчальна діяльність її зовсім не приваблює.
Психічні процеси (пам’ять, увага, мислення, вольові якості) не сформовані досить, щоби дитина могла витримувати навчальне навантаження. Дитина має проблемну поведінку – агресивна, занадто тривожна, не дотримується правил поведінки тощо (рекомендується консультація психолога). Будь-які хронічні захворювання, стреси (розлучення батьків, госпіталізації дитини, втрата близьких) у дошкільному віці – це привід подумати про початок шкільного навчання ближче до 7 років.
За допомогою фахівців і за підтримки батьків дитина впорається та після дошкільної підготовки буде готова сісти за парту, задоволена та зацікавлена у навчанні.