Для багатьох із нас вона стала кимось набагато більше, ніж просто видатною поетесою. Вона — людина, яка своїм життям і словом показала, що таке справжня внутрішня свобода.
Її поезія для багатьох із нас стала чимось дуже особистим. Читати її вірші — це як пити теплий чай у холодний день або розмовляти з давнім другом, який розуміє тебе без зайвих пояснень. Здається, вона настільки точно відчуває людську душу, що просто вдягає наші думки у влучні слова.
Вона завжди називала речі своїми іменами, навіть коли це було небезпечно чи незручно.
Її голос звучить спокійно, але в ньому відчувається залізна сила, яка допомагає не здаватися і вірити.
Вона навчила нас, що бути українцем — це про щоденну шляхетність і повагу до свого коріння.
Ліно Василівно! Дякуємо Вам за мудрість, яка лікує, і за прямоту, яка надихає бути справжніми. Бажаємо Вам здоров’я, душевного спокою та якнайшвидшого миру. Побільше світлих днів і світлих людей навколо.
Многая літа!