Менше року тому у Львові з’явився плавальний клуб «Жабколапки». За цей час його учасники та учасниці вже встигли проплисти десятки кілометрів, випробувати себе у 24-годинній естафеті в басейні та перейти від перших дистанцій до нових особистих цілей.
Сьогодні у клубі разом тренуються ветерани, чинні військовослужбовці та цивільні. А вже невдовзі «Жабколапки» знову вийдуть на старт Crazy Challenge — 24-годинного запливу, цього разу на відкритій воді поблизу Києва.
«Жабколапки» — не лише про змагання та подолані кілометри. Це простір, де плавання стає частиною відновлення ветеранів, а спільні тренування, старти та спортивні цілі — основою для взаємодії ветеранів і цивільних. Саме тут на практиці можна побачити, як працює співінтеграція. І найкраще про це говорять історії самих учасників клубу.
Від 50 метрів до довгої дистанції: історія Юрія Бреля.
Один із учасників «Жабколапок» — Юрій Брель, військовослужбовець із Шептицького. У квітні 2022 року Юра отримав важку травму під час бойових дій у Попасній (Луганська область). Тривалий час лікувався та проходив реабілітацію. Згодом повернувся до служби, а спорт став важливою частиною його відновлення.
Спортивний досвід Юри не обмежується плаванням. Він займається адаптивним волейболом, веслуванням на тренажерах, бере участь у всеукраїнських та міжнародних змаганнях. У 2024 році представляв Україну на United States Air Force and Marine Corps Trials у Лас-Вегасі, звідки повернувся з нагородами одразу в кількох дисциплінах. У плаванні тоді це були короткі дистанції — 50 метрів брасом та на спині. У січні 2025 року Юра став срібним призером зимового чемпіонату Львівщини з плавання серед ветеранів.
З «Жабколапками» почався інший досвід — довгі дистанції та командні старти.
Першим став зимовий Crazy Challenge у Києві. Протягом 24 годин шестеро учасників клубу почергово виходили на дистанцію, підтримуючи безперервну естафету. Загалом команда подолала 62 кілометри. Для кожного з них це був перший досвід 24-годинного запливу. За цю добу Юра провів у воді 4 години 40 хвилин і проплив брасом 11 кілометрів.
Наступною великою ціллю стала відкрита вода — Oceanman Kyiv’26. На цей старт «Жабколапки» приїхали вже великою командою — 11 учасників та учасниць клубу, які виходили на дистанції від 2 до 12 км. Для Юри наступним кроком стали 5 км — продовження шляху від коротких дистанцій у басейні до тривалої роботи на відкритій воді.
«Коли я починав плавати, це були короткі дистанції — 50, 100, 200 метрів. Згодом, етап підготовки до зимової естафети, де дистанції поступово збільшувались. Потім був Crazy Challenge, де я вже плив кілька годин за добу у складі команди. Наступним кроком стали 5 кілометрів на відкритій воді на Oceanman у Києві. Зараз готуюся до наступного 24-годинного Crazy Challenge, цього разу вже на відкритій воді – представлятиму одночасно дві команди.
Спочатку спорт був для мене частиною відновлення після поранення. Зараз я вже не думаю про нього тільки як про реабілітацію. Я тренуюся, їду на змагання, ставлю собі нові цілі. Закінчується один старт — і вже хочеться знати, що буде наступним. Я хотів би пропливти 12 годин безперервно, але цю ціль я собі ставлю на наступний рік», — розповідає Юра.
Саме в цій зміні добре видно те, що ми спостерігаємо в клубі. Спорт поступово перестає бути лише інструментом відновлення. З’являються спортивний інтерес, амбіції, бажання тренуватися краще, ставити перед собою нові цілі й досягати їх разом із командою. Тому змагання та довгі дистанції займають у «Жабколапках» окреме місце: вони дають не лише регулярне фізичне навантаження, а конкретну ціль і шлях до неї.
Команда без поділу на ветеранів і цивільних.
Історія Юри — одна з багатьох, які сьогодні формують «Жабколапок». Хтось приходить у клуб уже з досвідом у плаванні, хтось починає з перших дистанцій, але тренуються всі разом. Про те, як виникла ідея клубу та чому від самого початку було важливо об’єднати в одній команді ветеранів, військовослужбовців і цивільних, розповідає співзасновниця «Жабколапок» Юлія Рудюк.
«Ідея «Жабколапок» з’явилася восени 2025 року. Нас на початку було всього шестеро — четверо ветеранів і двоє цивільних. Ми об’єдналися навколо плавання, але від самого початку для нас було важливо, щоб це не був окремий «ветеранський» клуб. – розповідає Юлія.
Ми хотіли створити спільноту, де ветерани, військовослужбовці та цивільні тренуються разом, готуються до тих самих стартів і є рівними учасниками команди.
Для мене це принципова частина того, що ми робимо. Після повернення з війська ветеран знову опиняється у цивільному середовищі, але досвід, з яким він повертається, суттєво відрізняється від досвіду більшості людей поруч. Водночас і цивільні часто не знають, як спілкуватися з ветеранами, бояться сказати щось не те або просто не мають досвіду такої взаємодії.
Спорт створює простір, де ця взаємодія відбувається природно. Не потрібно спеціально сідати за стіл і говорити про те, наскільки ми різні. У нас є тренування, тренер, завдання на сьогодні і наступний старт, до якого ми всі готуємося. Ми допомагаємо один одному, змагаємось, жартуємо, сперечаємось і разом працюємо над результатом.
Саме тому мені близьке поняття співінтеграції. Йдеться не лише про те, що ветеран має повернутися і пристосуватися до цивільного життя. Цивільне суспільство теж має пройти цей шлях назустріч — навчитися жити поруч із людьми, досвід яких змінила війна.
За цей час «Жабколапок» стало значно більше, з’явилися нові старти, а дистанції стали довшими. Але незмінним залишилося головне — ветерани, військовослужбовці та цивільні тренуються разом, готуються до спільних стартів і є рівними учасниками однієї команди».
Плавання для кожного.
Плавання може бути одним з інструментів фізичного відновлення. У воді зменшується навантаження на суглоби та опорно-руховий апарат, водночас працюють великі групи м’язів, розвиваються витривалість, координація та рухливість. Навантаження можна поступово збільшувати й адаптувати до фізичних можливостей конкретної людини. Тренувальний процес може поєднувати різні стилі плавання та формати роботи — від коротких відрізків і вправ на техніку до тренувань на витривалість, поступового збільшення дистанції та підготовки до кількох кілометрів у басейні чи на відкритій воді.
До «Жабколапок» приходять ветерани з різним досвідом поранень, зокрема з ампутаціями, тому тренувальну стратегію для кожного підбирають індивідуально. Враховують фізичні можливості людини, попередній досвід у плаванні, те, як вона почувається у воді, та цілі, яких хоче досягти.
Важливу роль відіграє й досвід інших учасників. Коли приходить нова людина, вона бачить поруч людей, які також починали з перших метрів, шукали спосіб адаптувати техніку до змін у тілі, а сьогодні тренуються, долають кілометри та виходять на старти. Те, що спочатку може здаватися недосяжним, стає цілком реальною перспективою: якщо вдалося іншим, значить, може вдатися і мені.
Розвивати цю спільноту «Жабколапкам» допомагає підтримка Львівської міської ради в межах розвитку ветеранського спорту. Завдяки цьому тренування можуть бути регулярними й доступними, а клуб — залучати нових учасників.
«Для нас дуже важливо, що у Львові з’являються такі ветеранські спортивні спільноти, як «Жабколапки». Це ж не просто клуб із плавання. Це місце, де ветерани, військовослужбовці та цивільні тренуються разом для того, аби відновити впевненість у власних силах. Саме такі ініціативи допомагають будувати сильну спільноту, у якій люди об’єднуються навколо спільних цінностей та взаємної підтримки», — говорить директор Офісу спорту Львівської міської ради Антон Нікулін.
І ця спільнота залишається відкритою. До «Жабколапок» можуть долучатися ветерани, чинні військовослужбовці та цивільні — незалежно від попереднього досвіду у плаванні. Головне — бажання.
Стежити за тренуваннями, стартами та історіями учасників клубу можна в Instagram «Жабколапок»: https://www.instagram.com/zhabkolapky_swim/, а охочі долучитися до команди можуть заповнити форму: https://forms.gle/BvdRicb4yz1H3FWP7
