Відповідний наказ про внесення до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України «Мистецтво виготовлення глинянського візерункового текстилю» цьогоріч підписав міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко.
Як відомо, два роки тому працівники КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчого музею» спільно з Львівською обласною державною адміністрацією подали проєкт «Мистецтво виготовлення глинянського візерункового текстилю» для внесення до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Адже витоки глинянського килима сягають 1885 року, коли парох церкви Святого Миколая Филимон Решетилович створив «Ткацьке товариство у Глинянах» і ткацьку школу. Тоді цей промисл переживав період бурхливого розвитку.
У 1894 році запрацювала державна ткацька школа, директором якої був Іван Юрайда. При ній діяло Польське ткацьке товариство «Килим» (1910 р., керівник – Михайло Ратушинський).
Традиції місцевого художнього текстилю стали основою розвитку цих закладів, сприяли модернізації художніх виробів і стали цінними не лише на місцевих ярмарках.
У 1921 році Михайло Хамула відродив випуск художніх тканин після Першої світової війни, а рукотворні килими, які ткали на його фабриці, з’явилися і в інших країнах.
Як наслідок, професіоналізм місцевих ткачів, що могли виткати килими за проєктами найвидатніших митців ХХ століття, зробив глинянські візерункові тканини знаними на увесь світ.
Згодом у Глинянах з’явилися й інші фабрики.
У 1939 році їх націоналізували російські окупанти, а на їхній основі створили килимову фабрику «Визволення».
Після Другої світової війни її перейменували у Глинянську фабрику художніх виробів «Перемога», яка проіснувала до 1991 року.