Городоцький історико-краєзнавчий музей – один із центрів, довкола якого тримається традиція городоцького шва

Городоцький історико-краєзнавчий музей – один із центрів, довкола якого тримається традиція городоцького шва. Заклад заснували рішенням Городоцької районної ради у квітні 2007 року, а урочисто відкрили у січні 2010-го. До 2021 року музей розташовувався на першому поверсі будівлі Городоцької міської ратуші на площі Гайдамаків, а того ж року переїхав у триповерхову будівлю на вулиці Богдана Хмельницького, 2, де працює і сьогодні. Експозиція займає шість кімнат, а фонди налічують 1175 експонатів. Екскурсійні групи тут приймають розміром до 20 осіб – формат, зручний і для школярів, і для гостей району, які приїжджають подивитися на шов наживо.

Директорка музею Ганна Кузбит роками популяризує городоцьку вишивку – проводить екскурсії та творчі майстерні для дітей і освітян, розповідає про унікальність техніки журналістам, які приїжджають до Городка, і, за словами колег, здатна годинами говорити про музейні експонати та історію краю.

Частина колекції городоцького шва з’явилась завдяки ініціативній групі, створеній при музеї: у результаті пошукової роботи вдалося віднайти фрагменти сорочок, прикрашених городоцьким стібом, які роками зберігали в родинах городківчан – Ганни Пилат, Любові Мартин, Катерини Гедз, Стефанії Столярчик та Олега Божика. Городківчанка Мирослава Михалевич передала музею хустку «Весільний серпанок», оздоблену городоцьким швом, якій понад 130 років, а понад сторічну сорочку подарував земляк Роман Горак – дослідник творчості Івана Франка та лауреат Шевченківської премії.

У 2023 році ініціативна група при музеї отримала грант Українського культурного фонду на пів мільйона гривень для підтримки та популяризації городоцького шва. У межах проєкту провели вісім майстер-класів – їх вела вишивальниця Галина Рожак – а також видали журнал-альбом з описом і фотографіями старовинної вишивки віком понад сто років та оцифрували речі, вишиті городоцьким стібом.

Окремо в музеї згадують Лесю Зиньчак – вважають, саме завдяки її роботі шов і відродився, адже вона навчала техніки цілу спільноту вишивальниць. Спільно з Центром професійного розвитку педагогічних працівників Леся розробила програму-модуль «Технологія виготовлення вишитих виробів. Городоцький шов», яку рекомендовано впроваджувати в освітніх закладах.

Городоцький шов сьогодні живе не лише в стінах музею – довкола нього склалася ціла спільнота вишивальниць, дослідниць і популяризаторок, кожна з яких додає йому нову аудиторію. Тетяна Куцир, наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України, роками досліджує історію та символіку шва, повертаючи йому науковий контекст. Майстриня Анна Кривошей з Броварів вишиває Городоцьким швом, але у нетиповій для традиції зелено-синій гамі – доказ того, що техніка живе й розвивається. До Городка також приїжджала викладачка Дрогобицького університету, майстриня з народної вишивки Галина Ліщинська – проводила тут майстер-класи з оволодіння технікою городоцького стібу. У Львові до популяризації долучилась Майстерня Магди Дзвін, що досліджує та реконструює традиційне українське вбрання з різних регіонів. Своїми курсами та лекціями про вишивку до подібних технік привертає увагу і Леся Демчук.

Одним із результатів цієї спільної роботи став гурток при музеї, де вишивку в техніці Городоцького шва зараз опановують десятеро учасників. Про те, як проходять заняття і хто в них бере участь, – у наступному дописі.

КУ “Городоцький історико-краєзнавчий музей” Городоцької міської ради

096 332 8050