Майже в кожного з нас у колі рідних або знайомих є людина, яка нині боронить Україну або вже повернулася з війни. Один із найбільших викликів, із якими зіштовхуються Захисники та Захисниці після повернення – наслідки поранень і пережитого досвіду, зокрема набуті порушення зору, слуху, мовлення чи психічного здоров’я.
У спілкуванні з такими людьми потрібно не ігнорувати, а навпаки враховувати ці особливості й вчитися правильно комунікувати з ними.
Ось прості, але дуже важливі рекомендації з “Довідника безбар’єрності” – ініціативи й флагманського проєкту першої леді Олена Зеленська.
Особливості спілкування з ветеранами/ветеранками, які мають порушення зору:
при зустрічі обов’язково назвіть себе та людей, які з вами. Можете описати місце, де ви перебуваєте (якщо це буде доречно);
можете запропонувати людині свою руку;
завжди звертайтеся напряму до неї, а не до її супровідника;
якщо ви читаєте для людини, яка погано бачить, спочатку розкажіть їй про те, що ви збираєтеся читати. Не пропускайте інформацію, якщо вас про це не попросять.
Особливості спілкування з ветеранами/ветеранками, які мають порушення слуху:
розмовляючи з людиною, дивіться на неї;
щоб привернути увагу людини, назвіть її ім’я. Можна помахати їй рукою або легенько постукати по плечу, але це не має бути несподівано. Намагайтеся встановити зоровий контакт, висловлюйте свою думку чітко й лаконічно;
говоріть рівно, не варто надмірно підкреслювати що-небудь;
якщо вас просять кількаразово повторити щось, спробуйте перефразувати сказане;
не затуляйте своє обличчя руками, волоссям чи будь-якими предметами (часто люди з порушеннями слуху чудово читають по губах);
не змінюйте тему розмови без попередження.
Використовуйте фрази-містки на кшталт: “Добре, тепер ми можемо обговорити…”;
запитайте, чи не буде простіше підтримувати зв’язок у переписці;
інформацію, яка містить число чи адресу, краще написати.
Особливості комунікації з ветеранами/ветеранками, які мають порушення мовлення:
не ігноруйте, не перебивайте людину, починайте говорити лише тоді, коли 
переконаєтеся, що вона договорила;
уважно вислухайте її, будьте терплячими, зачекайте поки людина сама закінчить фразу;
не виправляйте і не закінчуйте думку за неї;
не намагайтеся пришвидшити розмову;
не удавайте, що зрозуміли людину, якщо насправді це не так, – краще перепитати;
підтримуйте візуальний контакт.
Особливості спілкування з ветеранами/ветеранками, які мають ментальні порушення:
не треба думати, що людина, яка має ментальні порушення, обов’язково потребує спеціального поводження;
спілкуйтеся з нею як з особистістю. Не варто робити передчасних висновків на основі досвіду спілкування з іншими людьми, які мають такий самий діагноз;
думка, що люди, які мають проблеми, пов’язані із ментальним здоров’ям, більше за інших схильні до насильства – міф.
Ці методи допоможуть вибудувати взаємоповагу й довіру із Захисниками та Захисницями, а також не спричиняти додаткового стресу й дискомфорту.