Образа – це не просто емоція. Це вантаж, який мама несвідомо перекладає на плечі своєї дитини. Ображена мама не завжди кричить, не завжди карає, іноді вона мовчить та відсторонюється, замикається у своїх почуттях, а дитина все відчуває. Діти дуже тонко зчитують стан мами. І навіть якщо мама нічого не говорить уголос, у її погляді, інтонації, жестах дитина читає: «Я для тебе – біль».
Наслідки цього важкі:
у дитини формується почуття провини, яке вона носить усе життя;
виникає страх відкидання — «зі мною щось не так»;
з’являються труднощі з довірою до інших людей;
руйнується відчуття базової безпеки, без якої важко будувати здорові стосунки.
Найстрашніше, що дитина починає вірити: «Я причина маминої образи». Ця думка стає його внутрішнім ворогом, але правда інша. Образа — це біль мами, її незадоволені потреби, її втома й нерозділені емоції. І саме дорослий несе відповідальність за те, як він із цим обходиться. Тому перший крок до зцілення — це турбота про себе. Не «потім», не «коли діти виростуть», не «коли буде час».
А щодня, маленькими кроками:
дати собі відпочинок,
навчитися говорити про свої почуття,
просити про допомогу,
знаходити час на те, що наповнює.
щаслива мама не та, яка завжди спокійна чи ідеальна.
Щаслива мама — це та, яка знає, як відновлюватися. Бо дитина росте спокійною і впевненою лише тоді, коли її мама сама відчуває себе у безпеці.