Образа – це не просто емоція. Це вантаж, який мама несвідомо перекладає на плечі своєї дитини. Ображена мама не завжди кричить, не завжди карає, іноді вона мовчить та відсторонюється, замикається у своїх почуттях, а дитина все відчуває. Діти дуже тонко зчитують стан мами. І навіть якщо мама нічого не говорить уголос, у її погляді, інтонації, жестах дитина читає: «Я для тебе – біль».

Наслідки цього важкі:

у дитини формується почуття провини, яке вона носить усе життя;

виникає страх відкидання — «зі мною щось не так»;

з’являються труднощі з довірою до інших людей;

руйнується відчуття базової безпеки, без якої важко будувати здорові стосунки.

Найстрашніше, що дитина починає вірити: «Я причина маминої образи». Ця думка стає його внутрішнім ворогом, але правда інша. Образа — це біль мами, її незадоволені потреби, її втома й нерозділені емоції. І саме дорослий несе відповідальність за те, як він із цим обходиться. Тому перший крок до зцілення — це турбота про себе. Не «потім», не «коли діти виростуть», не «коли буде час».

А щодня, маленькими кроками:

дати собі відпочинок,

навчитися говорити про свої почуття,

просити про допомогу,

знаходити час на те, що наповнює.

щаслива мама не та, яка завжди спокійна чи ідеальна.

Щаслива мама — це та, яка знає, як відновлюватися. Бо дитина росте спокійною і впевненою лише тоді, коли її мама сама відчуває себе у безпеці.