Сьогоднішня розповідь присвячена колективу, в якому живе душа депортованих лемків – Народному лемківському хору «Радоцина» Народного дому №1 м. Пустомити (мікрорайон Глинна).
Історія, виплекана піснею
Хор був створений у 1994 році з ініціативи директора народного дому Володимира Воргача. Колектив сформували представники етнічної групи населення — переселенці з Лемківщини (Польща), які знайшли свій новий дім на Львівщині.
Назва «Радоцина» була обрана не випадково. Вона вшановує однойменне лемківське село, яке було повністю спалене, і є символом незламності та пам’яті народу.
Першим керівником хору був Богдан Мартиновський. У 2002 році колектив очолив Любомир Грицевич, і саме під його орудою у 2006 році хору було присвоєно почесне звання «Народний». З 2022 року керівником колективу є Олена Довга.
Голос, що звучить світом
Вже більше тридцяти років «Радоцина» з любов’ю несе у світ неповторну мелодику лемківської пісні, красу діалекту й глибину народної душі.
Хор є активним та постійним учасником найважливіших лемківських та українських мистецьких подій, серед яких:
- Міжнародна «Лемківська ватра» у Ждині (Польща);
- Фестиваль «Дзвони Лемківщини» (м. Монастириська);
- Фестиваль-конкурс «Пісні незабутого краю» (м. Городок).
Окрім того, колектив двічі брав участь у фестивалі української культури в Хорватії з метою обміну досвідом.
Лемківська пісня — безсмертна
Кожен виступ «Радоцини» — це подорож у світ пісні, що бере свій початок у горах. Вона несе тепло рідного дому і щиро торкає серце кожного слухача. Лемки з піснею пройшли крізь роки випробувань, зумівши зберегти любов до рідного краю.
Дякуємо хору «Радоцина» за те, що вони своєю творчістю укріплюють силу українського роду і зберігають для нас унікальну культурну спадщину.
