Особистий простір –це забезпечення комфортності існування та розвитку, персоналізація кожного індивіда у соціумі.
У дитини є дві базові потреби – в самоті та комунікації, тобто потреба спілкуватись з іншими людьми і потреба спілкуватися з самим собою. Щоб дитина почувала себе благополучно, ці потреби мусять бути гармонізовані.
До особистого простору відноситься увага людини, її внутрішній світ і устрій цього світу, а саме-почуття, погляди, інтереси, ресурси – увесь наш внутрішній світ зі своїми емоціями, думками, діями, а також матеріальними речами та взаємини з іншими людьми, коли особа сама вирішує кого пускати в особистий простір, а кого ні.
Від наявності особистого простору у дитини залежить її душевне здоров`я, психологічний стан і комфорт.
Для побудови довірливих відносин дитини з батьками та оточуючими, потрібно з самого дитинства закладати фундамент особистого простору, щоб у підлітлітковому віці дитина сама визначала особисті кордони.