22 червня… Ця дата назавжди вписана в історію України кривавими літерами. Сьогодні ми згадуємо мільйони українців, чиї життя безжально обірвала Друга світова війна. Понад 10 мільйонів невинних душ стали жертвами жорстоких тоталітарних режимів. Їхній біль, їхні втрати – це незагоєна рана, що досі кровоточить у серцях нащадків.
Важко усвідомлювати, що майже через століття історія повторюється. Російські окупанти, зневажаючи всі норми людяності, продовжують свої страшні злочини на нашій землі: вбивають, ґвалтують, знищують все на своєму шляху. Війна, що триває, це не просто протистояння. Це наша екзистенційна боротьба за право бути вільними, за українську державу та наше європейське майбутнє.
У цей День скорботи і пам’яті ми як ніколи маємо бути єдиними. Наша пам’ять про минулі трагедії дає нам сили боротися за сьогодення. Ми пам’ятаємо кожну жертву і кожного героя, і саме ця пам’ять робить нас незламними у боротьбі за мир і справедливість.