Сьогодні Міжнародний день рідної мови, і це гарний привід просто зупинитися й подякувати за те, що ми маємо свою, таку особливу і рідну.
Для кожного з нас українська мова звучить по-своєму: для когось це колискова мами, для когось — перші шкільні вірші, а для когось — вчасне і таке важливе «Я поруч», почуте в телефонній слухавці. Зараз мова стала для нас чимось значно більшим, ніж просто слова. Це наше спільне дихання, наш спосіб впізнати «своїх» і тепле відчуття дому, де б ми не були.
Ми часто кажемо, що мова — це зброя, і це правда. Але сьогодні хочеться згадати, що мова — це ще й ліки. Це те, що втішає, об’єднує і дає силу триматися разом.
Справжнє життя мови сьогодні — це просто розмовляти нею. Не бійтеся помилятися чи шукати потрібне слово. Головне, що ми говоримо серцем.
Плекаймо наше слово, бо воно живе доти, доки ми ним ділимося.