Цього дня, 210 років тому, народився Іван Вагилевич письменник, фольклорист, етнограф, філолог, громадський та культурний діяч, член «Руської Трійці», співавтор альманаху «Русалка Дністрова».

Його по праву називають одним із зачинателів нової української літератури в Галичині. Адже Іван Вагилевич один із тих, хто розпочав український рух просвітництва. Він чимало попрацював на ниві фольклору та етнографії, зокрема залишив описи українців Прикарпаття: гуцулів, бойків та лемків. Вчений зібрав найбагатшу на той час серед слов’янських фольклористів колекцію давніх колядок і щедрівок. Серед його доробку переклад та публікація українською та польською мовами «Повісті временних літ» під назвою «Літопис Нестора», а також переклад прозою українською та польською мовами «Слова о полку Ігоревім», багато інших праць.

Його ім’ям названо вулиці у Львові та Івано-Франківську. 1995 року у с. Ясень, що в Рожнятівському районі на Івано-Франківщині, реставрували пам’ятник та відкрили музей Івана Вагилевича.

Похований громадський діяч на Личаківському кладовищі у Львові.

Довідково:

Народився Іван Миколайович Вагилевич (1811 – 1866) на Івано-Франківщині у сім’ї священика.

Закінчив Львівську духовну семінарію. Вів просвітницьку роботу серед селян, готуючи їх до рішучих форм боротьби, за що був арештований австрійською поліцією.

1833-го разом із Маркіяном Шашкевичем і Яковом Головацьким організував «Руську трійцю» – літературне угруповання, з якого розпочалося національно-культурне відродження на західноукраїнських землях. Співавтор збірок «Зоря» (1835) та «Русалка Дністровая» (1837), заборонених цензурою.
Після революції 1848-го йому приписують полонофільські позиції за працю в газеті «Дневник руський», друкованому органові пропольської організації «Руський собор». У цій газеті Іван Вагилевич пропагував рідну культуру, критикував урядову політику.

Досліджував історію та лінгвістику, фольклор й етнографію.