Виховання дітей – це не лише забезпечення, захист чи дисципліна. Це також навчання однієї навички, яка формує майбутнє дитини більше, ніж оцінки чи таланти – емоційного інтелекту. Називають чотири звички виховання, які закладають основу емоційного благополуччя дитини.
1. Навчання дітей розпізнавати свої емоції. Батькам не потрібно квапити дітей називати свої емоції в кожній ситуації. Натомість вони можуть спостерігати, підтверджувати та спрямовувати свою дитину, коли та буде готова.
Ось як допомогти дітям краще зрозуміти свої емоції: позначайте емоції в повсякденних ситуаціях. Визнавайте їхні емоції. Пропонуйте вибір емоцій. Практикуйтеся, коли емоції спокійні. Проводьте ці обговорення поза емоційно напруженими моментами. Щойно діти навчаться розпізнавати свої емоції, наступним кроком стане навчання того, як справлятися з труднощами, не покладаючись на те, що батьки все виправлять за них.
2. Пропонуйте керівництво, а не усувайте перешкоди. Стійкі діти – це не ті, хто ніколи не зазнає труднощів, це ті, хто вчиться справлятися з труднощами самостійно. Батьки, які заохочували незалежне мислення, а не пропонували прямі рішення, виховували дітей, які були більш впевненими та здатними справлятися з труднощами.
Ось як направляти, а не виправляти ситуацію для вашої дитини: ставте відкриті запитання. Заохочуйте мозковий штурм. Допоможіть їм перерахувати можливі рішення і зважити всі за і проти. Оцінюйте їхні емоції. Навіть якщо рішення неясне. Підтримуйте, але не рятуйте. Хваліть зусилля, а не тільки результати. Дозволяючи дітям справлятися з труднощами з підтримкою, а не втручанням, вони розвивають упевненість і здатність самостійно справлятися з майбутніми труднощами.
3. Регулювання емоцій замість імпульсивної реакції. Якщо батьки реагують імпульсивно в стресових ситуаціях, діти вчаться робити те саме. Однак, коли діти спостерігають, як дорослі спокійно справляються з емоціями, вони копіюють цю поведінку і розвивають сильніший емоційний контроль.
Ось як моделювати емоційну регуляцію: Робіть паузу перед реакцією. Визнайте свої емоції. Використовуйте заспокійливі прийоми. Вибачтеся, коли це необхідно. Коли діти бачать, що емоцій не потрібно боятися, а потрібно з ними справлятися, у них з’являється впевненість, щоб справлятися з життєвими труднощами.
4. Створення безпечного простору для вираження емоцій. Дітям необхідно відчувати, що їхні емоції мають значення. Якщо емоції дітей визнавалися без осуду, вони демонстрували більшу наполегливість у виконанні завдань.
Ось як створити емоційно безпечне середовище: Поважайте їхній емоційний процес. Дозвольте їм пережити і побути зі своїми емоціями, замість того щоб негайно відволікати їх. Коли діти почуваються в безпеці, висловлюючи емоції, вони розвивають емоційну стійкість, яка зберігається і в дорослому житті. Виховання емоційно розумних і стійких дітей полягає не в запобіганні труднощам, а в оснащенні їх навичками подолання труднощів. Звички, які батьки формують, не просто формують дитинство, а й створюють довічну основу для успішності своїх дітей.