Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років, а також масових штучних голодів 1921–1923 та 1946–1947 років.
Тоталітарний режим мав на меті зламати український народ, перетворити його на покірну масу. Проте їм це не вдалося. Жорстокість тих часів стала тяжким уроком, який заклав основу національної незламності.
Історичні паралелі
Сьогодні ми бачимо, як людиноненависницька політика радянського режиму продовжується під іншим прапором. росія, як правонаступниця того тоталітаризму, використовує схожі методи:
- Терор проти цивільних: обстріли міст, цілеспрямоване нищення енергетичної інфраструктури та залякування населення.
- Зневага до людського життя: депортація українських дітей, окупація територій та спроби стерти українську культуру.
Зло, яке організувало Голодомор у минулому столітті, лише змінило форму, але залишило незмінною свою сутність.
Боротьба заради майбутніх поколінь
Наші предки пройшли крізь темряву, яку важко уявити, і саме завдяки їхній стійкості Україна існує сьогодні.
Нинішня боротьба ведеться не лише за нашу свободу, а й за те, щоб гарантувати наступним поколінням українців життя у вільній державі. Ми боремося, щоб такий злочин проти народу ніколи більше не повторився.
Висловлюємо вдячність усім, хто зараз тримає фронт, наближає Перемогу, підтримує життя в тилу та захищає нашу країну.
Ми пам’ятаємо – значить, ми сильні. Ми пам’ятаємо – значить, ми не дозволимо цьому повторитися.
