Коли ми чуємо слово «килим», уява часто малює візерунки Персії чи Туреччини. Проте менш ніж століття тому Європа та Америка захоплювалися виробами, які створювали саме у нашому районі — у містечку Глиняни. Це історія про те, як традиційне народне ремесло перетворилося на потужну індустрію зі світовим ім’ям.
Три факти про «глинянський феномен»
1. Світове визнання та золоті медалі У 1920–30-х роках глинянські килими були справжнім експортним хітом. Їх постачали до Польщі, Франції та США. Вироби ставали окрасою міжнародних виставок у Нью-Йорку, Мілані, Парижі, Празі, Відні та Варшаві. Золоті медалі, які вони там здобували, у період розквіту міжнародних промислових форумів були офіційним знаком елітарної якості.
2. Від майстерні до потужної фабрики Цей успіх не був випадковим результатом везіння. Місцевий підприємець Михайло Хамула застосував підхід, який сьогодні назвали б геніальним менеджментом. Він об’єднав розрізнених ткаль у велику фабрику, запровадив суворий контроль якості та залучив професійних художників до створення унікальних візерунків. Перед початком Другої світової війни в цій індустрії було задіяно близько 500 місцевих майстрів.
3. Унікальна технологія та художня цінність Глинянський килим — це гладка тканина, виготовлена з натуральної вовни. Щоб досягти ідеальної гладкості, майстри використовували спеціальну «гільйотину», яка обрізала нитки, виведені назовні полотна. Характерні геометричні орнаменти розробляли професійні митці, що вигідно вирізняло ці вироби з-поміж однотипної продукції масового ринку.
Жива традиція сьогодні
Хоча професійних ткаль зараз залишилося небагато, глинянська традиція продовжує жити. Сьогодні у Глинянах працює сучасний відділ ткацтва та килимарства Історико-краєзнавчого музею.
Відвідувачі мають унікальну можливість:
- оглянути колекцію автентичних килимів;
- відчути себе майстром, сівши за старовинний верстат;
- пройти майстер-клас із ткацтва та доторкнутися до живої історії району.