k2FtbBdWr1

До 80-х роковин масових розстрілів у тюрмах НКВД у червні-липні 1941 року: регіональний вимір трагедії. Львівщина

Добромиль
Вбивства політичних в’язнів почалися у прикордонних тюрмах – у Перемишлі та Добромилі.
У Добромилі на Старосамбірщині в радянський час працював відомий санаторій, збудований на місці соляних шахт. Те урочище в народі віддавна називалося Саліна.22–23 червня 1941 року тут закатували тисячі в’язнів Перемишлянської тюрми (тоді – територія УРСР, нині Польща), а також звезли мертві тіла з навколишніх тюрем. У ті дні влада зупинила роботу всіх підприємств, щоб уникнути свідків. Однак, якщо хтось випадково ставав таким – його розстрілювали.

Один в’язень, якого кинули у шахту живцем, і він зміг згодом вибратися, згадував: “Перед поворотом до четвертої шахти біля костелу кати відібрали жінок, а мужчин повели до саду прямо в пастку. Жінок мордували в костелі, майже не застосовуючи зброї. Їх били по голові чим попало і волокли до шахти,
куди кидали і живих, і мертвих. Одночасно почалася кривава акція над мужчинами. Між деревами розмістили з обох боків кулемети, залишився коридор до шахти. Їх з обох боків розстрілювали і волокли до ями. Кого добивали, кого кидали живим”. За підрахунками дослідниці Інни Федущак, органи НКВД стратили, понад тисячу людей, котрих скидали в одну з чотирьох шахт. Коли після втечі радянських військ у село зайшли словацькі розвідувальні групи, селяни розповіли про трагедію. Разом почали шукати місце злочину. Йшли по витоптаній траві, якою вели в’язнів, і так виявили присипану землею і гіллям шахту. Розкопали її, і відкрилася копальня, вщент забита трупами. Дістати вдалося не більше 500 тіл, решта вже розклалися. Через жахливий сморід, спричинений спекою, шахту із залишками людей закидали землею, а тіла, що вже вийняли, перепоховали за кількасот метрів, зробили насип і поставили хрест. У радянські часи могилу на Саліні не один раз руйнували – хрест викидали, а насип вирівнювали. Проте щоразу люди відновлювали поховання. З 1990-го року в останню неділю червня тут проводяться меморіальні заходи.
Дрогобич
У трьох в’язницях тогочасної Дрогобицької області (Дрогобич, Самбір, Стрий) розстріляли понад 3 тисячі осіб. Дрогобицьке обласне управління НКВД і слідча тюрма розташовувалися на вулиці Стрийській, 3 (нині у цьому приміщенні знаходиться фізико-математичний факультет Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка). На 21 червня 1941 року там перебував 81 в’язень. Згідно з документами,
їх розстріляли в перший день нападу нацистів. Тіла 74 жертв були виявлені 1 липня 1941 року. Відомо, що за період з 22 до 29 червня в Дрогобичі стратили більше тисячі в’язнів внутрішньої тюрми НКВД.
У серпні–вересні 1990 року під час розкопок на вулиці Стрийській, 3 і території саду, прилеглого до будівлі в’язниці, знайшли 486 людських тіл. Після їх досліджень у 2012 році на тому місці відкрили меморіал “Тюрма на Стрийській”. У жовтні 2019-го знайшли останки ще 16 людей у 13 захороненнях.
Львів

Зі звіту начальника тюремного відділення управління НКВД Львівської області Лермана відомо, що на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева розстріляли 2072 особи, а 26 червня затвердили нові розстрільні списки – ще на 2068 бранців. Загалом до 28 червня у Львівській області знищили 4140 в’язнів. Також затримали ще близько пів тисячі осіб, на яких навіть не оформлювали належним чином документи, не висували офіційних звинувачень, просто тримали як оунівців, шпигунів, диверсантів, тобто таких, що підлягають розстрілу.
Зокрема, в тюрмі на Лонцького стратили 1681 особу (трохи менше половини усіх вбитих в’язнів Львова). Спочатку енкаведисти розстрілювали у звичний для себе спосіб: індивідуально у спецкамерах пострілом у потилицю. А з наближенням фронту стали страчувати масово: зганяли у камери в підвалах і стріляли з автоматів через дверцята для передачі їжі. В останні ж дні кидали до камер гранати або відкривали двері, щоб арештанти виходили в коридор, гадаючи, що їх звільняють, а тим часом їх косила автоматна черга.
Трупи вивозили вантажівками та ховали у спецмісцях, але в останні дні, поспішаючи, кидали у подвір’ях і підвалах в’язниць. Так, у зовнішньому дворі тюрми на Лонцького було захоронено близько 700 трупів, залитих гашеним вапном (щоб пришвидшити процес розкладання). Згодом розкопки цих місць стали матеріалом для нацистської антирадянської пропаганди. Сьогодні відомі імена 747 розстріляних наприкінці червня 1941-го в тюрмі на Лонцького – 509 українців, 177 поляків, 53 єврея, 11 росіян і 7 осіб інших
національностей. Із 2009 року у приміщенні колишньої тюрми на Лонцького працює однойменний Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів.