У попередньому матеріалі ми говорили про те, що соборність — це не лише історичний термін, а й живий фундамент нашої сьогоднішньої стійкості. Проте, щоб усвідомити справжню силу нашої єдності, важливо повернутися до витоків. Сьогодні ми детально розглянемо події 22 січня 1919 року — день, коли два береги Дніпра офіційно стали однією державою, заклавши правовий фундамент сучасної України.
22 січня 1919 року — дата, що назавжди закарбувалася в історії України як день тріумфу національної ідеї. Саме тоді на Софійському майдані в Києві було офіційно проголошено Акт злуки, який об’єднав Українську Народну Республіку (УНР) та Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР).
Процес реального державного зближення розпочався ще наприкінці 1918 року. 1 грудня у Фастові представники Державного Секретаріату ЗУНР (Лонгин Цегельський та Дмитро Левицький) і члени Директорії УНР (Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Федір Швець, Панас Андрієвський та Андрій Макаренко) підписали Передвступний договір. У цьому документі було офіційно зафіксовано «непохитний намір» найближчим часом створити єдину державну структуру.
Сценарій свята розробив міністр народної освіти Іван Огієнко. 22 січня 1919 року Київ зустрів у святковому вбранні: на балконах будинків майоріли національні прапори та транспаранти, а вхід на Софійський майдан прикрашала тріумфальна арка з гербами історичних земель України.
Головні моменти церемонії:
- О 12:00 розпочалася урочиста частина. Державний секретар ЗУНР Лонгин Цегельський оголосив рішення Уряду Західної України про волю об’єднатися в одну державу.
- Член Директорії Федір Швець зачитав «Універсал соборності», у якому зазначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України… Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України».
- Після урочистого молебню відбувся парад українських військ, який приймала Директорія спільно з делегацією Галичини, Буковини та Закарпаття.
Наступного дня, 23 січня, у Києві розпочав роботу Трудовий Конгрес України. Він ратифікував Акт злуки, надавши йому статусу закону. Згідно з рішенням, ЗУНР ставала Західною областю Української Народної Республіки (ЗОУНР), а державним гербом об’єднаної країни було затверджено Тризуб.
Попри те, що через складну міжнародну ситуацію та агресію сусідніх держав об’єднана держава проіснувала недовго, Акт злуки мав величезне значення. Він засвідчив світові та майбутнім поколінням, що українці — це єдиний народ. ЗУНР і УНР стали політичним і юридичним фундаментом для відновлення незалежності України наприкінці ХХ століття.
Акт злуки 1919 року був не просто політичним актом, а справжнім народним прагненням. Це була перша за століття спроба зібрати всі українські землі в межах однієї демократичної республіки, і саме цей досвід є дороговказом для сучасної України.