З нагоди вшанування пам’яті членів Організації Українських Націоналістів Василя Біласа та Дмитра Данилишина курсанти Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та ліцеїсти Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв у кінотеатрі «Lviv Film Center» переглянули фільм «Незламні». Автором ідеї, сценаристом та режисером кінострічки є отець Михайло Греділь.

Короткометражний художній історико-документальний фільм знятий на основі реальних подій про напад на пошту в Городку 1932 року. Фільм розповідає про експропріаційний акт, здійснений членами ОУН 30 листопада 1932 в місті Городок.

Як зазначили у департаменті комунікацій та внутрішньої політики облдержадміністрації, важливим у національно-патріотичному вихованні молоді є приклад реальних подій, що вплинули на розвиток української історії. Таким прикладом є фільм «Незламні», який сьогодні переглянули майбутні захисники України.

Нагадаємо, що пам’ять членів Організації Українських Націоналістів Василя Біласа та Дмитра Данилишина вшанували і вчора, 23 грудня, виконанням Гімну України та запаленням лампадок на місці їх страти.

Опісля учасники вшанування переїхали на Янівське кладовище до могил Василя Біласа та Дмитра Данилишина на Меморіалі Українських Січових Стрільців. Також на полі №38 священнослужителі провели чин поминальної панахиди.

Довідково:

Дмитро Данилишин народився 2 квітня 1907 року в м. Трускавець. Закінчив три класи народної школи, та пішов працювати шевцем. Василю Біласу є дядьком.

Василь Білас народився 17 вересня 1911 року у Трускавці. Після закінчення семирічної школи працював продавцем. Обоє належали до пластового куреня ім. Івана Богуна у Дрогобичі. Кілька разів В. Біласа судили за участь у Пласті.

30 листопада 1932 року група ОУН здійснила напад на пошту в м. Городок (Львівська область) з метою експропріації коштів. Загальне керівництво операцією здійснювали Роман Шухевич і Микола Лебідь. Дмитро Данилишин і Василь Білас були затримані під час відступу з місця подій, згодом заарештували і Мар’яна Жураківського та Зенона Коссака. У ході судового процесу Данилишин і Білас були засуджені до смертної кари. Страчені 23 грудня 1932 року у м. Львів на території в’язниці «Бригідки». Останніми словами Дмитра Данилишина були: «Мені тільки дуже жаль, що я не можу ще раз умерти за Україну».

У момент страти в багатьох греко-католицьких церквах Галичини проводили поминальні служби, при цьому польська поліція, остерігаючись масових заворушень, не наважилась втрутитися. Польська влада відмовилася віддати тіла страчених для поховання. Проте пізніше їх таки поховали у м. Львові на Янівському кладовищі.