Місце, яке на початку повномасштабного російського вторгнення в Україну обстріляли окупанти, завжди було і буде осередком пам’яті про трагедію майже 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, яких жорстоко розстріляли нацисти у 1941–1943 роках.
Це одна із важких ран в історії України, яка кровоточить і досі.
Загалом жертвами «Голокосту від куль» у Другій світовій війні стали приблизно півтора мільйона українських євреїв.
Нацисти знищили їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту.
Пам’ять про трагедію Бабиного Яру попри все жива.
Однак зараз криваві вбивства після нацистів продовжують російські війська, розстрілюючи українських чоловіків, жінок, дітей та літніх людей, застосовуючи проти них фізичні та моральні тортури, зґвалтування;
вони намагаються спалити тіла або поховати у братських могилах, щоб приховати свої злочини, як свого часу робили нацисти.
Те, що весь світ побачив у звільнених Бучі, Ізюмі, Маріуполі та інших українських містах і селах – жахає.
Мир, безпека й рівновага у Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у цій війні, лише після того, як росія відповість за усі злочини проти мирних мешканців.
Аби ніколи знову не повторилися страшні події – минулі та сучасні.
Пам’ятаємо усіх жертв злочинного режиму!