Сьогодні, 29 серпня, ми не просто згадуємо. Ми вчимося жити з болем втрати і водночас із безмежною вдячністю. Це День пам’яті захисників і захисниць, які поклали свої життя за нашу свободу в боротьбі з російським агресором.
Ця дата назавжди пов’язана з полями соняшників під Іловайськом – полями, що бачили найвищу самопожертву. Соняшник став символом не лише трагедії, а й незламності життя, яке пробивається крізь будь-що. Він – як нагадування про кожного воїна, який до останнього подиху був вірний Україні та дивився в бік сонця – в бік вільної держави.
Наш обов’язок сьогодні – не в гучних словах, а в тихій і щоденній праці. Праці задля перемоги. Підтримці війська. Допомозі родинам загиблих. Розбудові такої країни, про яку мріяли ті, хто вже ніколи не повернеться з поля бою.
Кожне збережене життя сьогодні, кожен новий день у вільному місті чи селі нашої країни – це результат їхньої жертви.
Схиляємо голови у хвилині мовчання. І продовжмо їхню справу з подвоєною силою.
Вічна пам’ять і слава кожному захиснику і кожній захисниці України.