За євангельською оповіддю, Ісус піднявся на гору Фавор із трьома учнями, і там на їхніх очах Його вигляд змінився: обличчя засяяло, як сонце, одяг став білим, як світло. Учні побачили те, що зазвичай приховане – божественну природу, яка була в Ньому завжди, просто не завжди видима.
У цьому, власне, і суть свята: не диво заради дива, а нагадування, що зміна на краще – це не завжди щось нове ззовні. Часто це про те, щоб виявити те цінне, що вже є всередині.
В українській традиції на Преображення освячують плоди нового врожаю – яблука, виноград, мед, збіжжя. Це давній звичай, накладений на християнський зміст: подяка за працю, за землю, за те, що вдалося виростити й зібрати. У народі казали – до Спаса яблука не їдять, а після Спаса можна й діткам, і тим, кого вже нема з нами, – лишали яблука на могилах.
Цього року свято знову приходить у час, коли слово «перетворення» звучить інакше, ніж у мирні роки. Хтось зустрічає його на передовій, хтось – відбудовуючи оселю, хтось – просто тримаючись за звичне, щоб не втратити опору. У кожному з цих випадків ідеться про одне: не втратити в собі те світле, що є, попри все.
Зі святом, Українці! Мирного неба, щедрого столу й сили – усім, хто її потребує.