24 лютого 2026 року…
Чотири роки тому наше життя розділилося на «до» та «після». Відтоді ми вимірюємо час не місяцями, а силою нашого спротиву, ударами серця та спільним болем, що загартував кожного з нас.
Львів зустрів цей ранок дощем. Попри негоду, біля пам’ятника Тарасові Шевченку ми об’єдналися у спільній молитві. Без зайвих слів і з розумінням того, скільки праці ще попереду.
Про головне за ці чотири роки:
Ми змінилися. Стали суворішими до ворогів і значно згуртованішими всередині громад.
Ми вистояли. Залишаємося надійним тилом, логістичним хабом та домом для тисяч людей.
Ми продовжуємо працювати.
Дощ і негода за вікном – явище тимчасове. Наша держава та наша воля до життя – вічні.
Дякуємо кожному мешканцю Львівського району за стійкість, за щоденну роботу та невтомну підтримку війська.
Сил нашим Захисникам і Захисницям.
Схиляємо голови перед загиблими…
Слава Україні!
