Сьогодні в місті Добромиль Самбірського району вшанували пам’ять жертв, вбитих НКВС* в урочищі Саліна під час Другої світової війни.
Заходи з вшанування розпочалися поминальною екуменічною панахидою під стінами колишньої в’язниці НКВС у Добромилі. Опісля учасники скорботних заходів пройшли пішою ходою до урочища Саліна, поклавши дорогою квіти до могили жертв НКВС у Добромильській тюрмі на міському цвинтарі. У поминальних заходах взяли участь заступник голови Львівської ОДА Юрій Бучко та голова Львівської облради Ірина Гримак поклали квіти до пам’ятного знаку, встановленого в урочищі Саліна.
«У кінці червня 1941 року загони НКВС викинули в шахту тисячі людей, тисячі понівечених тіл українців. Саліна, яка століттями була відома і славилася не тільки на Галичині, а й в Польщі, Словаччині, Австрії, стала місцем страху, жаху, болю і знущання над українським народом. Тут загинули українські священики, письменники, науковці, представники націоналістичних організацій – ті люди, які становили ідеологічну зброю проти сталінського режиму. Сьогодні ми вшановуємо тих, хто загинув в Саліні. Ми пам’ятаємо про цей злочин, вчинений тоталітарним режимом. Вічна пам’ять!», – сказав Юрій Бучко.
Також відбулись поминальна екуменічна панахида за жертвами репресій на «Верхній могилі» в урочищі «Саліна» поминальна екуменічна панахида за жертвами репресій біля пам’ятного знаку, встановленого в урочищі «Саліна» на соляному шибі, куди скидали вбитих людей.
Опісля провели віче за участю свідків трагедії, представників органів виконавчої і представницької влад, органів місцевого самоврядування, громадсько-політичних організацій з України, закордону, представників громадськості, духовенства, засобів масової інформації та хорових колективів.
Довідково
Саліна – назва урочища і соляної шахти на Добромильщині.
У червні 1941 року загони НКВС вкинули в соляні шахти біля Добромиля близько 3600 осіб, в основному української та частково польської нації. До Саліни напередодні трагедії з Перемишля були пригнані арештанти. Під час екзекуції весь час працювали в Саліні двигуни, аби заглушити постріли і крики мордованих. Окрім того, згідно зі свідченнями місцевих жителів, з того самого Перемишля привезли вантажівками також і тіла уже вбитих людей. Коли катам не вистачало набоїв, людей били дерев’яними молотами і напівживими скидали в шахту, на стометрову глибину.
Це були українці, яких ув’язнили з політичних мотивів. Серед в’язнів були й діти з Перемишльського сиротинця. Дорогою енкаведисти забирали усіх, хто потрапляв їм на очі.
*НКВС – Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР
