У Стрийському парку панувала особлива атмосфера єдності та вдячності. Тут зібралися близько 1500 людей, щоб вшанувати пам’ять українських Героїв у забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України».
Львів, разом з усією Україною, біг. Але це був не марафон за рекордами. Це був забіг-присвята, забіг-вдячність — «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України».
Ця ініціатива, що народилася у 2018 році, переросла у потужну традицію. Традицію, де спорт стає не змаганням, а мовою пам’яті. Де кожен кілометр дистанції — це не просто фізичне зусилля, а свідомий крок, зроблений для того, аби історія Героя, написана на футболці, продовжувала жити.
Напередодні голова Львівської РДА Павло Грабський та наші колеги мали за честь долучитися до цієї всеукраїнської події. Разом з львів’янами та українцями по всій країні ми стали частиною чогось значно більшого, ніж просто спортивний захід. Ми бігли поруч із родинами полеглих, з ветеранами, з молоддю, з усіма, для кого слова «пам’ять» і «вдячність» — не порожній звук.
Кожен номер на грудях учасника — це не просто порядкове число. Це ім’я. Це обірване життя. Це історія мужності, яку ми зобов’язані нести далі. Хтось біг за батьком, хтось за братом, чоловіком чи дружиною. Хтось — за другом, однокласником, сусідом. А багато хто біг за зовсім незнайомим воїном, чий подвиг відгукнувся у серці, ставши особистим.
І в цьому найглибша суть. Це не про пафос чи гучні гасла. Це про тиху, особисту шану. Про те, як колективна пам’ять складається з мільйонів індивідуальних спогадів та свідомих вчинків. Про те, що Герої живі, доки ми пам’ятаємо їхні імена, розповідаємо їхні історії і продовжуємо їхню справу — боротьбу за вільну Україну.
Дякуємо кожному, хто вийшов на старт у Стрийському парку та в інших містах. Кожен ваш крок, кожен подоланий кілометр, кожне серцебиття в унісон — це найцінніший внесок у збереження нашої національної пам’яті.
Пам’ятаємо. Шануємо. Не зупиняємось.